ЗІНИЦЯ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗІНИ́ЦЯ і, ж.

Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. Приклади
  • Вони [очі] були смутні-смутні і дивились на мене так пильно, аж почорніли від розширених зіниць. (Леся Українка)
  • Я глянув йому в вічі й побачив, що зіниці аномально звужуються й тут-таки розширюються мало не на все око. (Л. Кононович)
  • Від плачу очі стали великими й вогкими, а розширені зіниці нагадували чорні отвори в небі. (Любко Дереш)
  • Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку, від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі зіницю. (з наук.-попул. літ.)
  • Як диню сонця зсуне вітер на решето ясних долин, розплющують зіниці квіти і листя рветься в дальню синь. (Б.-І. Антонич)
  • Вогняною зіницею дивиться на землю сонце. (Н. Королева)
  • Порожні зіниці вікон мертво дивилися на мічмана. (В. Кучер)
розм. Райдужна оболонка ока. Приклади
  • Ворожила мені індіанка Там, де в скелю гримлять ручаї. І дивилися тьмяно і п'янко Сизо-білі зіниці її. (А. Малишко)
  • Тоді баба чорнішала, погляд ставав лихий, зіниці ставали зеленими присками. (Є. Гуцало)
розм. Те саме, що о́ко1. Приклади
  • Вогники образи і гніву заіскрились у її зіницях. (О. Донченко)
  • Сьогодні така ти вродлива, в зіницях твоїх цілий світ. (В. Сосюра)
  • Її довге волосся заблищало густою синявою в світлі лампи, в зіницях блиснули мерехтливі вогники. (О. Бердник)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.