ЗІНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
зіни́ця
псл. zěnica;
очевидно, пов’язане з *zьjati, *zĕ-) «зяяти» (можливо, через проміжне значення «дивитися, роззявивши рота»; пор. р. [зия́ть] «дивитися», Даль І 706);
виводиться також (Skok III 656) від псл. *zьrěnіса як похідного від zьrěti «бачити» (пор. п. źrenica «зіниця»);
р. болг. зени́ца, бр. [зе́нка], др. зѣница, зеница, ч. zenice, слц. zenica, м. зеница, схв. зȅница, слн. zeníca, стсл. зѣница;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зіни́чний
зі́нка
зі́нька
зі́ньки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́нка | білоруська |
| зени́ца | болгарська |
| зѣница | давньоруська |
| зеница | давньоруська |
| зеница | македонська |
| źrenica «зіниця» | польська |
| zěnica | праслов’янська |
| *zьjati «зяяти» (можливо, через проміжне значення «дивитися, роззявивши рота»; пор. р. [зия́ть] «дивитися», Даль І 706) | праслов’янська |
| *zĕ- | праслов’янська |
| *zьrěnіса «бачити» (пор. п. źrenica «зіниця») | праслов’янська |
| zьrěti | праслов’янська |
| зени́ца | російська |
| зȅница | сербохорватська |
| zenica | словацька |
| zeníca | словенська |
| зѣница | старослов’янська |
| zenice | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України