ЗДУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗДУВА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗДУ́ТИ, у́ю, у́єш, рідко ЗДУ́НУТИ, ну, неш, док.

кого, що. Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити кого-, що-небудь звідкись, з якоїсь поверхні. Приклади

Вітер здував з вишень білий цвіт. (В. Стефаник)
Загув мотор. Вихри дощових бризків здував з трави потужний повітряний струмінь від пропелера. (В. Собко)
Щастя сестри .. – чи ж то не то само, що найлегше пірце, котре ось здуну вгору..? (І. Франко)
Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг. (Леся Українка)
– Татарин тільки дмухне, вже тебе нема. – Та не сердься так, дядьку, поки б він мене здув, то я його дмухну стрілою, – каже Петро. (А. Чайковський)
Ми всілися на ґанку, почали підбирати пісню про того комарика, що його буря здула. (М. Чабанівський)

безос. Приклади

Хлопчика кудись здуває. (І. Карпа)
– Малий Е щез! – Щез! – пролунало кілька голосів. – Малого, напевне, здуло! – висловив здогад найвищий на зріст. (В. Фіялко)

що, з чого. Очищати якусь поверхню від чого-небудь струменем повітря, вітру. Приклади

Він скинув піджак, здуває з нього невидимі пилинки. (М. Зарудний)
– Дуж! – зраділа нараз весільна юрба .. Кинулися саджати його під покутним віконцем, здули місце на лаві по сам край. (К. Гриневичева)

кого, що. Збільшувати в об'ємі; роздувати. Приклади

Марія стоїть з прикладеною до чола долонею, на обличчі чекання, живіт вип'явся. Вітрець повіває з заходу, здуває спідницю і більше округлює Марії живіт. (У. Самчук)
Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. (В. Симоненко)

безос. Приклади

Одного разу лопнула на лузі корова Лебедцева. Обжерлась конюшини, здуло її – й лопнула. Навіть коновал не встиг прибігти. (У. Самчук)

що, перен., розм. Надмірно підвищувати (ціни); роздувати. Приклади

З'ясувалося, що на пісок, щебінь та інші будматеріали перевізники здували ціни. (з газ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.