ЗДУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗДУВА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗДУ́ТИ, у́ю, у́єш, рідко ЗДУ́НУТИ, ну, неш, док.

кого, що. Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити кого-, що-небудь звідкись, з якоїсь поверхні. Приклади
  • Вітер здував з вишень білий цвіт. (В. Стефаник)
  • Загув мотор. Вихри дощових бризків здував з трави потужний повітряний струмінь від пропелера. (В. Собко)
  • Щастя сестри .. – чи ж то не то само, що найлегше пірце, котре ось здуну вгору..? (І. Франко)
  • Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг. (Леся Українка)
  • – Татарин тільки дмухне, вже тебе нема. – Та не сердься так, дядьку, поки б він мене здув, то я його дмухну стрілою, – каже Петро. (А. Чайковський)
  • Ми всілися на ґанку, почали підбирати пісню про того комарика, що його буря здула. (М. Чабанівський)
безос. Приклади
  • Хлопчика кудись здуває. (І. Карпа)
  • – Малий Е щез! – Щез! – пролунало кілька голосів. – Малого, напевне, здуло! – висловив здогад найвищий на зріст. (В. Фіялко)
що, з чого. Очищати якусь поверхню від чого-небудь струменем повітря, вітру. Приклади
  • Він скинув піджак, здуває з нього невидимі пилинки. (М. Зарудний)
  • – Дуж! – зраділа нараз весільна юрба .. Кинулися саджати його під покутним віконцем, здули місце на лаві по сам край. (К. Гриневичева)
кого, що. Збільшувати в об'ємі; роздувати. Приклади
  • Марія стоїть з прикладеною до чола долонею, на обличчі чекання, живіт вип'явся. Вітрець повіває з заходу, здуває спідницю і більше округлює Марії живіт. (У. Самчук)
  • Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. (В. Симоненко)
безос. Приклади
  • Одного разу лопнула на лузі корова Лебедцева. Обжерлась конюшини, здуло її – й лопнула. Навіть коновал не встиг прибігти. (У. Самчук)
що, перен., розм. Надмірно підвищувати (ціни); роздувати. Приклади
  • З'ясувалося, що на пісок, щебінь та інші будматеріали перевізники здували ціни. (з газ.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.