ЗДИЧІЛА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗДИЧІ́ТИ і́ю, і́єш, док.

Те саме, що здича́віти 1. Приклади

Собака була люта, як гадюка, і зовсім здичіла на степу. (І. Нечуй-Левицький)
Далі заколисав холодний вітер деревиною, загриміло зловіще, а по недовгім часі почало і блискати. Раз по раз і так сильно, що чорний кінь Гриця, здичівши від того, почав ставати дуба. (О. Кобилянська)

перен. Те саме, що здича́віти 2. Приклади

Він забажав ще далі втекти від світа, здичіти зовсім. (І. Франко)
Відколи його мама вмерла, то він здичів, ніхто його не годує,.. ніхто не обпирає.... (В. Стефаник)

Дієпр. акт. до здичі́ти 1. Приклади

За алеєю було видно гущавину з кущів, оплетену здичілим виноградом. (І. Нечуй-Левицький)
Я бачив мої здичілі яблуні, нестрижені живоплоти, завалене сухим бадиллям поле. (У. Самчук)
Праворуч і ліворуч площину обступив ліс. Місце здичіле й сумне. (Л. Старицька-Черняхівська)

у знач. прикм. Те саме, що здича́вілий 2. Приклади

Здичілий і звірюкуватий [схожий на звіра] Маховський скомандував жовнірам. Жовніри випалили з рушниць, і Виговський звалився і, як сніп, впав на одвологлу землю. (Леся Українка)

Який виражає здичіння. Приклади

Тривожні, здичілі крики неслися з міста на мене. (М. Коцюбинський)
– Неправда, він мене любить! – кинулась на нього Тетяна з зворушення здичілим беззвучним голосом. (О. Кобилянська)

перен. Дієпр. акт. до здичі́ти 2. Приклади

Він явився попом, але попом здичілим, диваком та відлюдьком, що довгі літа жив у горах. (І. Франко)
Здобичники, здичілі в нетрях, обідрані, голодні, чигають на чумацьке добро, вичікують слушного часу. (М. Коцюбинський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.