ЗДИВУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЗДИВУВА́ТИ у́ю, у́єш.
кого, що.
Док. до дивува́ти 1.
Приклади
- Все оте так скоїлося несподівано, так мене здивувало! (Панас Мирний)
- Його трошки здивувало, що знайшлась одна людина, котра звернула увагу на те, що він писав у тих своїх нещасних віршах. (В. Винниченко)
- Сидять рибалки над водою – От підійди й заговори: Здивують щукою такою, Що ще й не бачив, хоч умри! (М. Рильський)
- Здивував мене збайдужілий, ба навіть холодний погляд її карих, завжди трохи сумовитих очей. (Є. Доломан)
безос.
Приклади
- Скромно одягнений, тихий і непомітний [І. Франко], поки мовчить. А заговорить – вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, як у казці. (М. Коцюбинський)
розм.
Док. до дивува́ти 2.
Приклади
- Хто знав її від десятьох літ, то здивував би з неї тепера. (Леся Українка)
- Татове я виповнюю бажання, І не здивуйте, воно і моє. Я залишаю вам землю у спадок. (Д. Павличко)
ЗДИВО́ВАНО .
Присл. до здиво́ваний 2.
Приклади
- – Хто там? – здивовано спитав Вадим. (В. Винниченко)
- Професор мовчав, розгублено кліпаючи очима і здивовано дивлячись на племінника. (В. Владко)
- Уляна чогось здивовано прислухається до цієї дитячої мови води. (М. Стельмах)
- Полковник протягнув мені картку, яку я здивовано сунув собі в кишеню. (Д. Білий)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.