ЗДИБАЄМО — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗДИБА́ТИ а́ю, а́єш, ЗДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДИ́БАТИ, зди́баю, зди́баєш і діал. зди́блю, зди́блеш, док., розм.

кого, що. Зустрічати кого-небудь, ідучи або прийшовши кудись. Приклади

Я здибував її, але не говорив з нею. (О. Кобилянська)
Вночі перед сном він поринав у мрії і марева – які тільки дивовижні жінки підкорялися йому .. Часто це були дівчата й жінки, яких він знав або й не знав, а лише здибав на вулиці. (Ю. Винничук)
Він міг здибати цю людину потім, через кілька років, і відразу пізнати її. (В. Владко)
Там, де дорога пересiкає Буштинський тракт, я здибав Слободянову Ганну. (Р. Андріяшик)

Знаходити щось, натрапляти на що-небудь у дорозі. Приклади

Він здибував усе частіше дими, пожарища, забитих коней. (О. Ільченко)
Ще одну сосну ми здибали. На камені гірському стоїть вона, і вітри її хилитають на всі боки. (Ю. Яновський)
Максим пішов через плато навпростець, певний, що, як він його перейде, здибає по тім боці знову Ворсклу. (І. Багряний)

перен., що. Зазнавати чого-небудь, переживати щось. Приклади

Як в дорозі здиблю горе, Що тобі несе удар, Сам його до себе справлю І прийму його тягар. (І. Франко)

тільки 3 ос., кого, перен. Траплятися, випадати кому-небудь (у житті, під час певних подій і т. ін.). Приклади

Було б неправдою сказати, що в своїх мандрах нас здибували тільки лихі пригоди та ми лише терпіли злидні. Розкошів, звичайно, не мали, але бували й хороші, лагідні дні. (Ю. Мушкетик)
– А що, Федоре, панів куме? – ледве ворочаючи язиком, вимовляв Федір. – Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як і відкараскатись від нього? (Панас Мирний)

Див. здиба́ти.

Забити в колодки. Приклади

А там панові не вподобався, Писарині якому, – Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому. (С. Руданський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.