ЗДИБАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ЗДИБА́ТИ а́ю, а́єш, ЗДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДИ́БАТИ, зди́баю, зди́баєш і діал. зди́блю, зди́блеш, док., розм.

кого, що. Зустрічати кого-небудь, ідучи або прийшовши кудись. Приклади
  • Я здибував її, але не говорив з нею. (О. Кобилянська)
  • Вночі перед сном він поринав у мрії і марева – які тільки дивовижні жінки підкорялися йому .. Часто це були дівчата й жінки, яких він знав або й не знав, а лише здибав на вулиці. (Ю. Винничук)
  • Він міг здибати цю людину потім, через кілька років, і відразу пізнати її. (В. Владко)
  • Там, де дорога пересiкає Буштинський тракт, я здибав Слободянову Ганну. (Р. Андріяшик)
Знаходити щось, натрапляти на що-небудь у дорозі. Приклади
  • Він здибував усе частіше дими, пожарища, забитих коней. (О. Ільченко)
  • Ще одну сосну ми здибали. На камені гірському стоїть вона, і вітри її хилитають на всі боки. (Ю. Яновський)
  • Максим пішов через плато навпростець, певний, що, як він його перейде, здибає по тім боці знову Ворсклу. (І. Багряний)
перен., що. Зазнавати чого-небудь, переживати щось. Приклади
  • Як в дорозі здиблю горе, Що тобі несе удар, Сам його до себе справлю І прийму його тягар. (І. Франко)
тільки 3 ос., кого, перен. Траплятися, випадати кому-небудь (у житті, під час певних подій і т. ін.). Приклади
  • Було б неправдою сказати, що в своїх мандрах нас здибували тільки лихі пригоди та ми лише терпіли злидні. Розкошів, звичайно, не мали, але бували й хороші, лагідні дні. (Ю. Мушкетик)
  • – А що, Федоре, панів куме? – ледве ворочаючи язиком, вимовляв Федір. – Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як і відкараскатись від нього? (Панас Мирний)

ЗДИ́БАТИ

Див. здиба́ти.

ЗДИ́БАТИ аю, аєш, док., кого, що, заст.

Забити в колодки. Приклади
  • А там панові не вподобався, Писарині якому, – Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому. (С. Руданський)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.