ЗВИЧКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗВИ́ЧКА и, ж.

Певний спосіб дії, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь. Приклади

Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку. (Л. Мартович)
[Неофіт-раб:] Звичка до розко́шів уїлась їй у серце, мов іржа, без них їй тяжко.... (Леся Українка)
– Та-ак! – Це “так” було у нього звичкою. Він завжди вимовляв його твердо й рішуче. (П. Козланюк)
Сумні акації цвітуть – така вже їх солодка звичка.... (В. Сосюра)

Властивість вдачі, характеру. Приклади

– Гляди, сії [сієї] ночі не налови раків, бо дуже щось регочеш, – зло увернула Ївга. – Не твоєї звички, – реготала Христя. (Панас Мирний)

Уміння, навички, набуті тренуванням, тривалим досвідом. Приклади

Без звички в шахті ставало страшно. (Яків Баш)
– Без звички вони ще плутали слова подяки та привітання і часто вживали одне замість іншого. (О. Гончар)
Що з них, набутих в армії навичок та звичок, важливіше в житті? Щодо зібраності, швидкості – тут я міг би позмагатися з абиким, хто не служив! (О. Шугай)

рідко. Те саме, що зви́чай 1. Приклади

– Я ладна хоч би й зараз перейти на твою віру, – пристати до твоїх звичок. (І. Нечуй-Левицький)
Ми любимо свої пісні чудові І звички наші, повні простоти І щирості. (Л. Забашта)

до чого, рідко. Те саме, що звика́ння. Приклади

Довгий час, який проводила Марія на фронті поруч Вихора, а потім поступова звичка до його дружби могли, зрештою, заронити в її серце інше почуття. (В. Кучер)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.