ЗВИЧКА

зви́чка (рідко.) загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім'ї і т. ін. і передаються наступним поколінням

заве́дення (діал.)

заведе́нція (жарт.)

заво́д (розм.)

заві́д (розм.)

зви́чай

но́ров (розм.)

поведе́нція (розм.)

вда́ча нахил або звичка до чогось.

зави́чка (діал.) звичка.

зви́чай (рідше) усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка.

звича́йка (діал.) звичка.

мо́да манера поведінки; звичка.

на́вичка (розм.) схильність або потреба діяти, поводити себе певним чином; звичка.

пова́дка (розм.) звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки.

приви́чка (розм.) те саме, що зви́чка 1, 2.

вдача (П.)

нахил

прикмета

риса