ЗВАЖАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗВАЖА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗВА́ЖИТИ, жу, жиш, док.

на кого – що і без дод. Звертати увагу на кого-, що-небудь, рахуватися з ким-, чим-небудь. Приклади

Зарубали знову – Чують тиху мову: – Най тече кров з гілки, Січіть – не зважайте, Та серденька тільки Мого не вражайте. (П. Грабовський)
На мене гукають прохожі: – Чи ти божевільний, чи в невідкладній потребі спішиш – на людей не зважаєш? (М. Зеров)
Ластівка крилом черпає воду, – Що за знак? Можливо, на негоду, Та зважать на це не випада: Нам підвладні сонце і вода. (М. Рильський)
Господар знову зовсім не зважив на ці слова і заговорив далі. (Ю. Смолич)
Здається, ніхто й не помітив обмовки Коснятинової щодо “Великого князя”, не зважив на неї й князь Ярослав. (П. Загребельний)

Брати до уваги; ураховувати щось. Приклади

Як це часто буває з людьми, що надто закохані в своє “я”, в свою родину, в свій комфорт і добробут, він не дуже зважав на принципи. (Д. Бузько)
Треба ще раз зважити на самолюбство цього молодика – не розвінчувати його перед цілим цехом. (Ю. Шовкопляс)
Плужник здивувався: – От бачите, вже й ви слабкі місця намацали [у творі] .. Зважу, зважу. (Я. Гримайло)

що, рідко. Помічати; спостерігати. Приклади

Округи нас діялось, чулось, велося. Що радощів, а що журби зважали ми збоку; скільки поженилось на селі, заміж повиходило, народилося, вмерло. (Марко Вовчок)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.