ЗАРА — ТЛУМАЧЕННЯ

Приклади вживання слова зара (зара'): 1. Люди, не бійтеся! От бачте — я не боюся! Зара відберу в нього автомата. Ідіть за мною! Зара він буде в моїх руках. (Юрій Винничук, «Вікна застиглого часу»). 2. Ни було де змолоти! Так як зара’ в самої в мене три сорти муки. А то, Боже, грабнеш там, і ше й не давали. (Юрій Мицик, «Український голокост 1932–1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив», т. 6). 3. На городі квітне кріп, // у відрі кипить окріп // І ніхто із нас не кпить, // хоч вода і не кипить. // Як не зара’, то коли ж // покуштуємо куліш? (Віть Вітько, «Куліш»)

Джерело слова " зара' " – Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— ( https://r2u.org.ua/s?w=%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0&scope=all&dicts=all&highlight=on )

Заувага (до слова зара' з вище згаданого словника). Чинний правопис регламентує написання апострофа на позначення роздільности вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного, а також після частки д та ірландської частки о з власними іменами. Водночас апострофом часто позначають усічення слова в розмовній і поетичній мові (така норма є в Проєкті Українського правопису): зара’ (зараз), ма’ (мамо), мо’ (може), одне ’дного (одне одного), ка’е (каже) тощо. Особливо це доречно задля уникнення омонімії: тре (форма від терти) і тре (усічення від треба), ба (усічення від бабо) і ба (вигук на вираження здивування) тощо. Рекомендуємо вживати апостроф в усічених формах слів, що належать до невідмінюваних частин мови, а також в усічених формах слів у непрямих відмінках, що належать до відмінюваних частин мови.