ЗАНОЗА

Дерев'яна або металева палиця, яку вставляють у край ярма, щоб віл не випрягався.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ЗАНО́ЗА

Див. зані́з.

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

ЗАНІ́З но́за, ч., ЗАНО́ЗА, и, ж.

Дерев'яна або металева палиця, яку вставляють у край ярма, щоб віл не випрягався. Приклади

Їдуть, їдуть чорноморці, Та й занози гнуться. Ой, як глянуть в край родимий, З очей сльози ллються. (з народної пісні)
Задумали чумаки в дорогу, Покупили собі вози нові, Поробили ярма кленові, Поробили занози дубові, Покупили воли полові. (П. Чубинський)
[Демид:] Бик мотнув головою, зламав заноза, а був не налиганий, як задрочиться, як дремене!... (М. Кропивницький)
О, скільки вас [чумаків] за тим Молочним Шляхом Ішло до Криму! Де ж хоч би заніз Із ваших маж? (М. Рильський)
– Бог в поміч вам! – гукнув [Коваленко] з дороги .. – Спасибі, дядьку, – озвався Микита весело, вставляючи в ярмо занозу. (Василь Шевчук)
– Та яке там керування! Тут ти когось полаяв, там тебе... викликали в район, – стомлено махнув рукою Кислий, а сам собі посміхнувся в душі: коли вставляв шию, не питав, а як заніз дзенькнув біля вуха, вирішив поцікавитись, що воно і як! (М. Циба)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)