ДОЧКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДОЧКА́ и́, ж.

Особа жіночої статі стос. до своїх батьків. Приклади

Сім'я вечеря коло хати. Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. (Т. Шевченко)
Взяв [Книш] жінку, дочку й подався в дорогу. (О. Кониський)
Мене розбудить ніжна Навсікая, Струнка дочка феацького царя. (М. Рильський)
Біля причілка, на осонні, дві вродливі дівчини. Чорнява – певне, дочка господаря, а русявенька, видно, її подружка. (Є. Доломан)
Найстаршим відомим нині витвором київських переписувачів вважають кириличну частину Реймського Євангелія. Воно належало дочці Ярослава Мудрого Анні. (з наук. літ.)

розм. Ласкаве звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. Приклади

уроч. Жінка, яка тісно, кровно зв'язана з своїм народом, своєю країною. Приклади

– Не вмре наша широка Україна, коли вона родить таких синів і таких дочок, як ти! (М. Старицький)
О Батьківщино!.. Ти для мене всіх рідніш, моє життя, мій квіте!.. Не зрадили тебе твої донецькі діти, і всі сини твої, всі дочки.... (В. Сосюра)
У дослідженнях науковців української діаспори О. Лугового, Н. Полонської-Василенко, М. Хом'як-Богачевської, О. Пріцака зображені постаті славних дочок України різних епох. (з наук. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.