ДОЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
до́чка́
псл. *dъkti, род. в. *dъktere;
споріднене з лит. dukte «дочка», прус. duckti, дінд. duhitá, ав. dugədar-, гот. daúhtar, нвн. Tochter, гр. ϑυγάτηρ, вірм. dustr, тох. A ckācar, В tkācer;
іє. *dhughəter-;
питання про зв’язок цієї назви з дієсловом, що означає «доїти; годувати груддю» (пор. дінд. duhitá: duh- «доїти», іє. *dheugh-) остаточно не розв’язане;
р. дочь, бр. дачка́, др. дъчи, п. córka, ст. córa, ч. dcera, ст. tci, слц. dcéra, болг. дъщеря́, [дъщи́], м. ке́рка, схв. кћȗ, слн. hčí, стсл. дъѱи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́нька́
до́ньчин
до́ня
до́ця
доч
до́чер
дочі́рній
дочу́хна
до́ччи́н
па́дчерка
па́дчірка
удочери́ти
удочеря́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dugədar- | авестійська |
| дачка́ | білоруська |
| дъщеря́ | болгарська |
| dustr | вірменська |
| daúhtar | готська |
| ϑυγάτηρ | грецька |
| duhitá | давньоіндійська |
| дъчи | давньоруська |
| *dhughəter- | індоєвропейська |
| dukte «дочка» | литовська |
| ке́рка | македонська |
| Tochter | нововерхньонімецька |
| córka | польська |
| *dъkti | праслов’янська |
| duckti | прусська |
| дочь | російська |
| кћȗ | сербохорватська |
| dcéra | словацька |
| hčí | словенська |
| дъѱи | старослов’янська |
| дъщи́ | українська |
| dcera | чеська |
| *dъktere | ? |
| *dъktere | ? |
| A | ? |
| означає «доїти; годувати груддю» (пор. дінд. duhit$á: duh- «доїти», іє. *dheugh-) | ? |
| córa | ? |
| tci | ? |
па́дчерка «нерідна дочка одного з подружжя, яка доводиться рідною іншому»
споріднене з лит. pódukra «падчерка», прус. poducre (кличний в.) «тс.»;
псл. *padъkter-, утворене за допомогою префікса ра-, вжитого для вказівки на неповноту виявлення ознаки, від основи *dъkter-, відбитої в стсл. дщерь, р. дочь, укр. до́чка́ тощо;
р. па́дчерица, бр. па́дчарка, па́дчарыца, ч. pastorkyně, слц. pastorkyňa, слн. pа́sterka, pа́storka, стсл. падъштерица, падъшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
падчереня́
«падчерка-дитина»
падчериня́
«тс.»
па́дчериця
«тс.»
па́дчірка
«тс.»
па́черка
«падчерка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́дчарка | білоруська |
| па́дчарыца | білоруська |
| pódukra «падчерка» | литовська |
| *padъkter- | праслов’янська |
| poducre «тс.» (кличний в.) | прусська |
| дочь | російська |
| па́дчерица | російська |
| pastorkyňa | словацька |
| pа́sterka | словенська |
| pа́storka | словенська |
| дщерь | старослов’янська |
| падъштерица | старослов’янська |
| падъшти | старослов’янська |
| до́чка́ | українська |
| pastorkyně | чеська |
цу́рка «дочка; дівчина» (заст.)
запозичення з польської мови;
п. cîrka «дочка», як і його пестливі деривати сîruś, сîrunіа, походить від псл. *dъktі, (род. в. dъktere), до якого зводиться укр. дочка́;
р. [цу́рка] «дівчина», м. цурко, схв. цу̏ра «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цуруня
«тс.»
цурусь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цурко | македонська |
| cîrka «дочка» | польська |
| *dъktі | праслов’янська |
| цу́рка «дівчина» | російська |
| ра «тс.» | сербохорватська |
| дочка́ | українська |
| dъktere | ? |
| dъktere | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України