ДИМИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДИМИ́ТИ , ДИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. димля́ть; недок.

Виділяти, випускати дим. Приклади

Лежать села, як купи гною на панському полі, а над ними димлять сахарні й гуральні. (М. Коцюбинський)
Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття. (М. Томчаній)
Димить похідна кухня, видзвонюють відра, казанки. (Є. Доломан)

Погано горіти, виділяючи багато диму. Приклади

перев. чим. Випускати дим при курінні. Приклади

Хлопці в новеньких козирках [картузах] .. димлять цигарками. (С. Васильченко)
Всідалися вони поближче до дверей, розмотували довгі, як торби, кисети і мовчки диміли страшним самосадом. (Григорій Тютюнник)

чим і без дод., перен. Виділяти пару. Приклади

Андрій розігнув спину і застромив лопату. Він зігрівся, димів парою, неначе комин. (М. Коцюбинський)
Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами, на яких диміли тарілки з борщем. (В. Кучер)
Шестерня виблискує обточеними боками. Синювата, гаряча, що аж димить, залізна стружка падає Федорові під ноги. (Д. Ткач)

Див. дими́ти.

Суміш дрібних твердих частинок (сажі, попелу і т. ін.) і газоподібних продуктів, які виділяються в повітря при згорянні чого-небудь. Приклади

З десять скирт хліба палало, .. од їх [них] піднімався густий дим. (І. Нечуй-Левицький)
Із пароплава в'ється дим. (М. Рильський)
Все місто бачило дим, який валив із тюремного двору. (Ю. Бедзик)
Ось пройшла череда, й на дорозі курява встала, – червона, мов дим пожару, здається вона проти західного сонця. (Леся Українка)

перен. Про щось невиразне, що існує тільки в мріях, в уявленні. Приклади

Ну, невже вся моя робота, всі мої пориви серця, думки, надії, все, все, що святе для мене, – один дим?... (Панас Мирний)
Для неї [дівчини] все оце ще дим, Сторінка невідома. (П. Дорошко)

рідко. Те саме, що ди́мка 1. Приклади

іст. Житло, господарство як податкова одиниця. Приклади

– Живеш тут, мусиш дати податок князеві від диму, від рала, від кожного злака. (С. Скляренко)
Фіскальна одиниця – дим – у поборових реєстрах означала не дим-родину, а дим-дворище, що об'єднувало певну групу димів-родин. Таким поборовим реєстром був Київський реєстр 1628 р.. (з наук. літ.)
Селяни, що сиділи на державній землі, вносили в державну скарбницю подимне (від диму, тобто від житла) і ланове, сплачували десятину на користь церкви і податок (стацію) на утримання польського війська. (з наук. літ.)

Податок, який нараховувався у Стародавній Русі залежно від кількості печей і димарів у господарстві; подимне, димне. Приклади

Дим був одним із найдавніших прямих податків у Київській Русі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Польщі. Дим платили натурою і частково грошима. (з наук.-попул. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.