ДЗВОНИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
дзвони́ти зуба́ми, фам.
Тремтіти від холоду, страху.
Приклади
- Вона [Анна] плакала голосно, а він [Михайло] смертельно перелякався.— Ходи! — кликнув, хрестячись та дзвонячи зубами (О. Кобилянська)
- — Мокрий, змерзлий вершник держиться за гриву та дзвонить зубами (Ю. Опільський)
- Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський)
Не мати чого їсти, голодувати.
Приклади
- Погана парафія, де піп зубами дзвонить (Укр. присл.)
дзвони́ти (видзво́нювати) в усі́ дзво́ни.
Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось.
Приклади
- як у дзво́ни дзвони́ти. А скрізь по селу як у дзвони дзвонять про крадіжку [пшениці], про сторожа (Панас Мирний)
- Та не буває, скажете ви, щоб село не довідалось, бо село то завжди все знає, завжди в усі дзвони видзвонює (Є. Гуцало)
- Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі… уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Куліш)
Дивіться також