ГУГНЯВИМ — ТЛУМАЧЕННЯ
ГУГНЯ́ВИТИ влю, виш; мн. гугня́влять; недок., що і без прям. дод., розм.
Говорити, співати нерозбірливо, у ніс.
Приклади
- Чийсь благальний, сповнений болю й ляку, голос жалібно гугнявив: – Але, паночку, прошу – ви виділи мої легітимації. (Б. Антоненко-Давидович)
- – Ага, ага, – гугнявить старий Лука. (І. Багмут)
- – Йду, бачу, – сидить цей страшило, гугнявить якусь пісню. (О. Іваненко)
ГУГНЯ́ВИЙ а, е, розм.
Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс; гундосий.
Приклади
- – Зав'язала собі світ за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодій. (М. Коцюбинський)
- Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник. (Л. Первомайський)
З носовим відтінком (про звук).
Приклади
- Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликає хлопців. (Леся Українка)
- В них за спинами тремтів інший згук – гугнявий, протяжний – козацьких труб, проте ординці його вже не чули. (Ю. Мушкетик)
- У дітей, які видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м'якого піднебіння, що робить голос гугнявим. (з навч. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.