ГУГНЯВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ
гугни́ти «розмовляти в ніс»
псл. gǫgъnati;
можливо, споріднене з гр. γογγύξω «бурмочу, мимрю», дінд. gūñjati «бурмоче»;
іє. *gou-(n-) «гукати» звуконаслідувального походження;
р. гугня́вить, бр. гугня́віць, др. гугнати, п. gęgać «гугнявити; гоготати», ч. huhňati «гугнявити», слц. huhňať, chuchňať, болг. гъ́гна, м. ганголи, схв. hunkati «тс.», слн. gognjáti «заїкатися», стсл. гѫгънивъ «гугнявий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вигнавий
ву́гна́вець
ву́гнавий
ву́гна́вка
ву́гнати
вугнова́тий
вугнота́вий
вугнота́ти
«тс.»
гу́гна́вець
«гугнявий»
гу́гна́вий
гугна́ти
гугни́вий
гугні́ти
гугнути
гугня́вий
гугня́вити
гугня́віти
гугня́вка
гу́нька
«та, що говорить у ніс»
гунька́вий
гуня́вий
гу́ня́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гугня́віць | білоруська |
| гъ́гна | болгарська |
| γογγύξω «бурмочу, мимрю» | грецька |
| gūñjati «бурмоче» | давньоіндійська |
| гугнати | давньоруська |
| *gou-(n-) «гукати» | індоєвропейська |
| ганголи | македонська |
| gęgać «гугнявити; гоготати» | польська |
| gǫgъnati | праслов’янська |
| гугня́вить | російська |
| hunkati «тс.» | сербохорватська |
| huhňať | словацька |
| chuchňať | словацька |
| gognjáti «заїкатися» | словенська |
| гѫгънивъ «гугнявий» | старослов’янська |
| huhňati «гугнявити» | чеська |
гундо́сий «гугнявий»
неясне;
можливо, давніше *гугноно́сий, утворене з основ дієслова гугни́ти або прикметника гугня́вий та іменника ніс;
пор. також п. ст. gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом», утворене з основ звуконаслідувального дієслова gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити», спорідненого з псл. *gǫgъbnati, укр. гугня́вий, та іменника głos, спорідненого з укр. го́лос;
р. [гундо́с] «жебрак, прошак», [гунда́с] «гугнявий», [гундо́ска] (чол., жін. р.) «гугнявий», [гундо́сить] «гугнявити; жебрати, випрохувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гундо́с
«тс.»
гундо́сити
«гугнявити»
(Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» | польська |
| *gǫgъbnati | праслов’янська |
| гундо́с «жебрак, прошак» | російська |
| гугня́вий | українська |
| го́лос | українська |
| гунда́с «гугнявий» | українська |
| гундо́ска «гугнявий» (чол., жін. р.) | українська |
| гундо́сить «гугнявити; жебрати, випрохувати» | українська |
| гугноно́сий | ? |
| гугни́ти | ? |
| або | ? |
| гугня́вий | ? |
| ніс | ? |
| також | ? |
| gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» | ? |
| gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити» | ? |
у́гнати «розмовляти в ніс»
результат спрощення форми ву́гнати «гугнявити» внаслідок відпадіння початкового в-, яке сприймалося як протетичне, що з’явилося, як і в бр. [вугня́віць] «тс.; пхикати», замість початкового г- в укр. гугня́вити, бр. гугня́віць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́гна́вець
«гугнявий»
у́гна́вий
«тс.»
угна́віти
«тс.»
у́гнавка
«гугнява жінка»
угна́к
«гугнявий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вугня́віць «тс.; пхикати» | білоруська |
| гугня́віць | білоруська |
| ву́гнати «гугнявити» | українська |
| гугня́вити | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України