ГУГНЯВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

гугни́ти «розмовляти в ніс»

псл. gǫgъnati;
можливо, споріднене з гр. γογγύξω «бурмочу, мимрю», дінд. gūñjati «бурмоче»;
іє. *gou-(n-) «гукати» звуконаслідувального походження;
р. гугня́вить, бр. гугня́віць, др. гугнати, п. gęgać «гугнявити; гоготати», ч. huhňati «гугнявити», слц. huhňať, chuchňať, болг. гъ́гна, м. ганголи, схв. hunkati «тс.», слн. gognjáti «заїкатися», стсл. гѫгънивъ «гугнявий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вигнавий
ву́гна́вець
ву́гнавий
ву́гна́вка
ву́гнати
вугнова́тий
вугнота́вий
вугнота́ти «тс.»
гу́гна́вець «гугнявий»
гу́гна́вий
гугна́ти
гугни́вий
гугні́ти
гугнути
гугня́вий
гугня́вити
гугня́віти
гугня́вка
гу́нька «та, що говорить у ніс»
гунька́вий
гуня́вий
гу́ня́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гугня́віць білоруська
гъ́гна болгарська
γογγύξω «бурмочу, мимрю» грецька
gūñjati «бурмоче» давньоіндійська
гугнати давньоруська
*gou-(n-) «гукати» індоєвропейська
ганголи македонська
gęgać «гугнявити; гоготати» польська
gǫgъnati праслов’янська
гугня́вить російська
hunkati «тс.» сербохорватська
huhňať словацька
chuchňať словацька
gognjáti «заїкатися» словенська
гѫгънивъ «гугнявий» старослов’янська
huhňati «гугнявити» чеська

гундо́сий «гугнявий»

неясне;
можливо, давніше *гугноно́сий, утворене з основ дієслова гугни́ти або прикметника гугня́вий та іменника ніс;
пор. також п. ст. gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом», утворене з основ звуконаслідувального дієслова gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити», спорідненого з псл. *gǫgъbnati, укр. гугня́вий, та іменника głos, спорідненого з укр. го́лос;
р. [гундо́с] «жебрак, прошак», [гунда́с] «гугнявий», [гундо́ска] (чол., жін. р.) «гугнявий», [гундо́сить] «гугнявити; жебрати, випрохувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гундо́с «тс.»
гундо́сити «гугнявити» (Me)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» польська
*gǫgъbnati праслов’янська
гундо́с «жебрак, прошак» російська
гугня́вий українська
го́лос українська
гунда́с «гугнявий» українська
гундо́ска «гугнявий» (чол., жін. р.) українська
гундо́сить «гугнявити; жебрати, випрохувати» українська
гугноно́сий ?
гугни́ти ?
або ?
гугня́вий ?
ніс ?
також ?
gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» ?
gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити» ?

у́гнати «розмовляти в ніс»

результат спрощення форми ву́гнати «гугнявити» внаслідок відпадіння початкового в-, яке сприймалося як протетичне, що з’явилося, як і в бр. [вугня́віць] «тс.; пхикати», замість початкового г- в укр. гугня́вити, бр. гугня́віць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

у́гна́вець «гугнявий»
у́гна́вий «тс.»
угна́віти «тс.»
у́гнавка «гугнява жінка»
угна́к «гугнявий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вугня́віць «тс.; пхикати» білоруська
гугня́віць білоруська
ву́гнати «гугнявити» українська
гугня́вити українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України