ГРЮКАЛО

Той, хто сильно грюкає.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ГРЮ́КАТИ аю, аєш, недок., чим і без дод.

Створювати сильний грюк, шум при ударах, поштовхах, коливаннях і т. ін. Приклади

Свистав вітер, грюкаючи віконницями. (І. Франко)
Відчинилися двері. Петро вніс дрова, додолу кидає. – Та не грюкай-бо так, дитину збудиш! – каже Горпина. (Б. Грінченко)
По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків. (О. Ільченко)
В хуторі стояло мало війська, в хату не набивалося бійців, і двері не грюкали раз по раз, як то бувало звичайно. (І. Багмут)

чим, у що, по чому і без дод. Із силою стукати, бити по чому-небудь. Приклади

Антосьо сидів на призьбі та ногами грюкав. (А. Свидницький)
Знову грюкав по столу Риндін і намагався покрити своїм голосом гармидер. (О. Донченко)
Марія грюкала в двері довго й настирливо. (В. Кучер)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.