ГОВІРКОЮ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ГОВІРО́К рка́, ч., розм.

Тихий короткий гул голосів. Приклади

Який любить поговорити, охочий до розмов; балакучий. Приклади

Старі люди говіркі. (Ганна Барвінок)
Говіркий і поважний гість сподобався Матвієві. (У. Самчук)
Шашло помітив, що навіть завжди говіркий і веселий Шитов стає мовчазним. (Ю. Збанацький)
І наоколо леліє Тільки небо та вода. Тільки небо мовчазливе, Тільки море говірке. (Микола Чернявський)

Присл. до говірки́й. Приклади

І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: – Гірко! – Бригадири – два діди. (А. Малишко)

тільки одн., діал. Розмова. Приклади

Говірка на вулиці, тупання; ворота рипали, віконця стукали; усе чула Галя.... (Марко Вовчок)
Кобзар чув приглушену говірку людей. (Н. Рибак)
У віконця, затягнені непрозорою плівкою рожевих кабанячих міхурів, линула говірка. (І. Білик)

лінгв. Різновид загальнонародної мови, поширений на певній території. Приклади

В. Стефаник відчував, що його говірка стояла на перешкоді поширенню його творів у Східній Україні. (В. Русанівський)
Мова кожного народу поділяється на окремі говірки, чи діалекти, і тільки літературна мова єдина. (Б. Антоненко-Давидович)
Коваль пояснював своєю рідною говіркою, що він буковинець родом. (О. Гончар)

тільки одн., розм. Манера говорити, вимовляти. Приклади

З себе була [пані] висока, огрядна, говірки скорої, гучної. (Марко Вовчок)
Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував, як це робив не з кожним і дорослим. (Ю. Яновський)