ГОВІРКОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
говори́ти
бушувати», болг. гово́ря «говорю», м. говори «говорить», схв. говȏрити, слн. govoríti, стсл. говорити «галасувати, кричати»;
псл. govoriti, [*gavoriti], похідне від goѵоrъ [*gavorъ] суфіксального утворення від звуконаслідувального gov- [gav-]‹ ‹ іє. *gou-/gōu- (пор. [го́вка] «розмова» МСБГ);
первісне значення дієслова, очевидно, «галасувати, кричати»;
споріднене з лтс. gavilêt «голосно веселитися, співати без слів (також про соловʼя)», gaurât «свистіти, бушувати», gauda «нарікання», gaura «базікання», лит. gaũsti «шуміти; лунати (про дзвони)», двн. gikewen «звати», дангл. cíegan (з герм. *kaujan), двн. kuma «скарга», гр. γόος «стогін, скарга», γοάω «скаржуся, оплакую», дінд. gávate «звучить», jṓguve (з редуплікацією) «повідомляю, кричу»;
менш надійне зіставлення з гр. βοή «крик», ірл. guth «голос», що передбачає іє. *guou- (Meillet Études 408; Pedersen Kelt. Gr. I 108), а також з гр. θόρυβος, що передбачає праформу іє. *ghuorubos (Machek ESJČ 181);
р. говори́ть, бр. гавары́ць, др. говорити «кричати; говорити», п. goworzyć «балакати, базікати», [gaworzyć] «лепетати; балакати», ч. hovořiti, слц. hovoriť, вл. howorić «глухо» звучати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́вір
гові́рка
говірки́й
говірли́вий
говірни́й
гово́р
«поговір, говір»
говори́ло
(у виразі говори, г. «казала-балакала»)
говори́льня
говорі́нка
«буркітлива розмова Ж; базікання Я»
говорли́вий
говору́н
говору́ха
говору́шки
«лепетання дитини»
говору́щий
«говіркий»
говорю́чий
до́говір
за́говір
«змова»
загово́рець
«змовник»
за́говорок
«тс.»
зго́вір
згово́рини
«змовини»
нагові́р
одгові́р
«відмовка»
перегові́рник
«парламентер»
перегово́ри
перегово́рщик
«перекладач»
погові́р
пригові́р
«приказка, прислівʼя»
пригові́рка
«тс.»
пригово́рка
«приповідка»
прогово́р
«договір»
ро́зговір
«розмова»
розгово́рки
«розмови»
ро́згово́рливо
угові́р
«умова»
угово́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гавары́ць | білоруська |
| howorić звучати «глухо» | верхньолужицька |
| γόος «стогін, скарга» | грецька |
| βοή «крик» | грецька |
| θόρυβος | грецька |
| cíegan (з герм. *kaujan) | давньоанглійська |
| gikewen «звати» | давньоверхньонімецька |
| kuma «скарга» | давньоверхньонімецька |
| gávate «звучить» | давньоіндійська |
| говорити «кричати; говорити» | давньоруська |
| *gou-/gōu- (пор. [го́вка] «розмова» МСБГ) | індоєвропейська |
| *g | індоєвропейська |
| *gh | індоєвропейська |
| guth «голос» | ірландська |
| gavilêt «голосно веселитися, співати без слів (також про соловʼя)» | латиська |
| gaũsti «шуміти; лунати (про дзвони)» | литовська |
| goworzyć «балакати, базікати» | польська |
| govoriti | праслов’янська |
| говори́ть | російська |
| hovoriť | словацька |
| gaworzyć «лепетати; балакати» | українська |
| hovořiti | чеська |
| *gavoriti | ? |
| *gavorъ | ? |
| gaurât «свистіти, бушувати» | ? |
| gauda «нарікання» | ? |
| gaura «базікання» | ? |
| γοάω «скаржуся, оплакую» | ? |
огіро́к «Cucumis sativus L.» (бот.)
запозичення із середньогрецької мови;
сгр. ἄγουρος «огірок» (нгр. ἄγουρος, ἀγγούρι(ον) «тс.») загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого пов’язується з гр. ἄωρος «несвоєчасний, передчасний, незрілий» (оскільки огірки їдять зеленими, на противагу дині – πέπων буквально «спілий»), утвореним за допомогою заперечного ἄ -відὥρα «час, рік, день, пора», спорідненого з гот. jer «рік», двн. jār, нвн. Jahr «тс.», укр. я́рий, ярови́й;
гр. ἀγγούρι(ον) вважається також (Machek Jm. rostl. 227; Кluge–Mitzka 277; Klein 654) запозиченням зі східних мов (перс. angārah «кавун», angūr «гроно, виноград»);
зі слов’янських мов запозичено в балтійські (лит. agur̃kas, agurkė˜lis, лтс. agurķis, gur̂ķis) і германські (нвн. Gurke, [agurke], гол. a(u)gurk, дат. agurk, шв. gurka «тс.», англ. gherkin «солоний огірок»);
р. огуре́ц, [огуро́к], бр. агуро́к, др. огурець, п. ogórek, ст. ogurek, ogorek, ogórka, ч. okurka, [okurek, ogurek, oharek, oharka, ohar], слц. uhorka, [uharka, uherka, ugorka, uhorok], вл. korka (можливо, з нім. або ч., Kluge–Mitzka 277), нл. gurka, схв. [вугорек, угорак, угорка], слн. [ogûrеk];
Фонетичні та словотвірні варіанти
вгурецъ
(XVIII ст.)
вогіро́к
гіро́к
говіро́к
гоїри́ння
«огудина огірків»
гоїро́к
«тс.»
гу́рки́
«огірки»
гуркови́ннє
«гудина огірків»
гуркові́ннє
«тс.»
гуро́к
«огірок»
гуро́чковий
(про колір)
гуро́чник
«гудина огірків; місце, де ростуть огірки»
гуро́шник
«тс.»
жаб'ячі
«бобівник, Menyanthes trifoliata L.»
о́гиро́к
«огірок»
огірко́вий
огіро́чки
«вид гаївки»
огіро́чний
огіро́чник
«юшка, зварена із солоними огірками»
огірчи́ння
«стебла огірків»
огорок
«огірок»
огурець
огурка
огурок
«тс.»
огуро́чнік
«гудина огірків; місце, де ростуть огірки»
огурчина
«якась рослина»
угіро́к
«огірок; рід вишивки»
хірок
«огірок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gherkin «солоний огірок» | англійська |
| агуро́к | білоруська |
| korka (можливо, з нім. або ч., Kluge--Mitzka 277) | верхньолужицька |
| jer «рік» | готська |
| ἄωρος «несвоєчасний, передчасний, незрілий» (оскільки огірки їдять зеленими, на противагу дині -- πέπων буквально «спілий») | грецька |
| ἀγγούρι(ον) | грецька |
| jār | давньоверхньонімецька |
| огурець | давньоруська |
| agurk | датська |
| gurka | нижньолужицька |
| Jahr «тс.» | нововерхньонімецька |
| ogórek | польська |
| огуре́ц | російська |
| вугорек | сербохорватська |
| ἄγουρος «огірок» (нгр. ἄγουρος, ἀγγούρι(ον) | середньогрецька |
| uhorka | словацька |
| ogûrеk | словенська |
| я́рий | українська |
| огуро́к | українська |
| okurek | українська |
| ogurek | українська |
| oharek | українська |
| oharka | українська |
| ohar | українська |
| uharka | українська |
| uherka | українська |
| ugorka | українська |
| uhorok | українська |
| угорак | українська |
| угорка | українська |
| okurka | чеська |
| gurka «тс.» | шведська |
| -відὥρα «час, рік, день, пора» | ? |
| ярови́й | ? |
| ogurek | ? |
| ogorek | ? |
| ogórka | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України