ВІОЛА — ТЛУМАЧЕННЯ

ВІО́ЛА и, ж.

Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий за віолончель та квінтою нижчий від скрипки; альт. Приклади
  • Поза склом [вікна] Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха струн таємний плач.... (Я. Щоголів)
  • Мати придбала в торговця, який скуповував по всьому побережжю губки, невеличку віолу. (П. Загребельний)
  • Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу, та й заходилися прехороше грати до танцю. (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
іст. Старовинний смичковий музичний інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом. Приклади
  • Чиїсь нахабні очі заглядають на нього [лицаря]. Лащиться яскраво одягнена жінка з віолою в руках. (Н. Королева)
  • Віоли відрізнялись від інструментів скрипкового ряду насамперед тим, що грали на них, упираючи в коліно або тримаючи між колінами. (з наук.-попул. літ.)
  • Віоли з'явилися наприкінці XV – початку XVI ст. і застосовувалися соло та в ансамблі; звучали ніжно, матово. (з наук.-попул. літ.)

ВІО́ЛА и, ж.

Те саме, що фіа́лка. Приклади
  • Віола відзначається великим різноманіттям сортів і форм. (з наук.-попул. літ.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.