ВИКУРЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВИКУ́РЮВАТИ юю, юєш, недок., ВИ́КУРИТИ, рю, риш, док.

кого. За допомогою диму виганяти кого-небудь звідкись. Приклади

Як мисливець викурює лисицю з нори, так старий бойовий командир “Буревісника” зуміє примусити підводний човен рушити з свого місця. (М. Трублаїні)
– Як хочеш, пане добродзею [добродію], покушать меду, викури бджіл.... (М. Коцюбинський)

кого, перен. Примушувати кого-небудь піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. Приклади

[Ларивон:] Віриш, як увіпреться [упреться Макар] в хату, то нічим його і не викуриш. (М. Кропивницький)
– Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря. (І. Франко)
– Ідеш від нас? – сумовито спитав Пересада. – Викурили тебе? (П. Автомонов)
Викурити ворога з навчальних корпусів так і не вдавалося. (з публіц. літ.)

з кого – чого. Позбавляти кого-, що-небудь чогось. Приклади

Ніякі пригоди не викурили й досі з неї тієї невгомонної веселості, тієї невмирущої чулості, яка була замолоду. (Дніпрова Чайка)

що. Випалювати (цигарку, люльку, тютюн). Приклади

Він приходив щодня на фабрику, викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав. (Ю. Яновський)
Грицько викурив люльку коло печі й узявся за шапку. (Панас Мирний)
Сюди іноді на хвилину забігали вартові – викурити цигарку. (Л. Смілянський)

що. Виготовляти способом перегону (горілку, спирт і т. ін.). Приклади

На Лівобережжі України на початку XIX ст. викурювали 3,6 млн відер горілки на рік. (з наук. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.