БУРКОЧУ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

БУРКОТА́ТИ очу́, о́чеш, БУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

що і без дод. Говорити тихо і невиразно. Приклади

– Ви, діточки (до мене та до Катрі), не слухайте, що стара буркоче. (Марко Вовчок)
Чоловічий голос щось буркотить та буркотить, а жіночий озветься словом та й пустить срібний сміх на дорогу. (М. Стельмах)

Говорити невиразно і сердито, висловлюючи невдоволення ким-, чим-небудь; бурчати. Приклади

Буркотів [Щука] собі під ніс, лаючи козаків. (О. Стороженко)
Олівець був короткий, списаний... Оксентій, буркочучи, послинив його. (Ю. Смолич)

Утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.). Приклади

Приток води далеко десь рвав греблі, і хвилі буркотіли, розливаючись по долині. (О. Стороженко)
По шляху біжать жваві струмочки – крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть. (С. Васильченко)

Воркувати (про голубів). Приклади

Голуб в'ється круг неї [принцеси] і буркоче. (Леся Українка)
По покрівлі сарая бігали сусідові голуби і приємно буркотали. (М. Хвильовий)
Моя мила, милесенька, Голубка сивесенька, Усю нічку буркотала, Мені спать не давала. (П. Чубинський)

Див. буркота́ти.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.