БРИКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

БРИКА́ТИ а́ю, а́єш, недок.

чим і без дод. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); хвицати. Приклади

Ускочив [Осел] у село – всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав, Аж куряву підняв. (Л. Глібов)
А Хуанова кобила, Наче справді норовиста, Так брикає, Що здається, Скине геть кавалериста. (В. Самійленко)

Граючись, пустуючи, бігати й стрибати. Приклади

На вінику по хаті брикають [діти]. (Марко Черемшина)
Старого пастуха бере і сміх і гнів: Ну, сказано – малі! Усе б то їм брикати! (М. Рильський)

перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. Приклади

Пархоме, В щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! (П. Гулак-Артемовський)

кого, що. Бити задніми ногами. Приклади

Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую – Старих нехай брика Пегас. (І. Котляревський)

Віз, хура. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.