БРИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бри́ка́ти «підкидати задні ноги, хвицати, вихати; бігати підстрибуючи; норовитися, вередувати, зазнаватися»

очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *brъkati «тс.»;
споріднене з р. [брука́ть] «брикати, бити ногами», лит. briáukšt, brúkšt (вигук на позначення різкого ривка), braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», braukýti «терти, рвати, стягувати»;
пов’язання з р. прыгать (Kořínek 247) викликає сумнів;
р. брыка́ть, бр. бры́ка́ць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися», слн. bŕkati «брикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брик (вигук, що передає брикання, поштовх ногою)
брика́йло «той, хто має звичку хвицатися»
брикане́ць «стрибок коня»
брика́тися «битися задніми ногами; норовитись»
брикли́вий «той, хто дриґає, хвицає; норовливий, вередливий»
бри́кну́ти «дриґнути, хвицнути; впасти, перевернутися»
бри́ку-бри́ку
брику́ля «бриклива корова»
брику́н «баский кінь; пустун, пустотливий хлопчик; норовиста людина»
брику́ха «пустунка; норовлива»
брику́чий «тс.»
ви́брик
ви́бриком
стри́кубри́ку «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бры́ка́ць білоруська
briáukšt литовська
brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати» польська
brykati «бити, ударяти, брикати» праслов’янська
брука́ть «брикати, бити ногами» російська
прыгать російська
брыка́ть російська
бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися» сербохорватська
bŕkati «брикати» словенська
*brъkati «тс.» ?
brúkšt (вигук на позначення різкого ривка) ?
braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти» ?
braukýti «терти, рвати, стягувати» ?

бори́кати «рити (рогами, рилом)»

псл. *bъrekati «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *bъrkati «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер;
українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *бо́ркати під впливом брика́ти або рика́ти;
р. [бо́ркать] «штовхати, бити», вл. bórkać «підкидати (землю рилом)», болг. бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бкати «змішувати», бкнути «зачерпнути», слн. bŕkati «бити, кидати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь» болгарська
bórkać «підкидати (землю рилом)» верхньолужицька
брка «тс.» македонська
*b «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти» праслов’янська
бо́ркать «штовхати, бити» російська
бкати «змішувати» сербохорватська
bŕkati «бити, кидати» словенська
бкнути «зачерпнути» українська
*b «бурчати, муркотіти, бриніти» ?
бо́ркати ?
брика́ти ?
рика́ти ?

бри́шкати «хвастати, заноситися, чванитися, вередувати»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з бри́ка́ти «дриґати, хвицати; норовитися, капризувати, зазнаватися»;
може бути зіставлене і з бреха́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бри́ка́ти «дриґати, хвицати; норовитися, капризувати, зазнаватися» ?
бреха́ти ?

бру́ка́ти «бруднити, мазати»

менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;
чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;
псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;
споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;
похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];
р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брукают (1657)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бру́ка «пухирчик на тілі» болгарська
braũcît «гладити, терти» латиська
braũkti «витирати» литовська
брука «прищик» македонська
brukać «тс.» польська
brukati праслов’янська
brukati праслов’янська
брука́ть «паскудити» російська
брукати «соромити» сербохорватська
брука «сором, стид» українська
бру́ка́ти ?
бри́ка́ти ?
брус ?
бриснува́ти ?
*broud «бруд» ?
blǫkati «блукати» ?
blǫditi «блудити» ?
*bher- «терти, скребти, різати» ?
бруд ?
брус ?
брид ?
бри́ти ?
бри́ка́ти ?
бриснува́ти ?

бри́чка «легкий візок для їзди»

запозичення з польської мови;
п. bryczka, bryczyna, bryka, каш. [brička] виводиться (через н. Birutsche «двоколісний тарантас») з іт. biroccio (baroccio) «двоколка», що походить від лат. birota, утвореного з основ прислівника bis «двічі» і іменника rota «колесо» (Шелудько 22; Шанский ЭСРЯ І 2, 198–199; Преобр. І 46; Sławski І 45; Machek ESJČ 46; Въгленов БЕ 3, 237–238; Младенов 45; БЕР І 79; Bern. I 93);
помилковим є пов’язання п. bryka (з XVIII ст.) з фр. break (з 1859), що походить від англ. break «англійська коляска» (Фасмер І 215; Wartburg FEW І 508), а також з н. Prítsche «дошка» (Brückner 43; Holub–Kop. 78; Sadn.– Aitz. VWb. 1436);
р. бри́чка, бри́ка, [бры́ка], бр. бры́чка, ч. bryčka, pryčka, слц. brička, bryčka, болг. бри́чка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бри́ка «хура»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
break «англійська коляска» англійська
бры́чка білоруська
бри́чка болгарська
biroccio «двоколка» (baroccio) італійська
brička (через н. Birutsche «двоколісний тарантас») кашубський
birota латинська
Prítsche «дошка» німецька
bryczka польська
brykaXVIII ст.) польська
бри́чка російська
brička словацька
bryčka словацька
бри́ка українська
бры́ка українська
break (з 1859) французька
bryčka чеська
pryčka чеська
bryczyna ?
bryka ?
bis «двічі» ?
rota «колесо» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України