БРИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *brъkati «тс.»;

споріднене з р. [брука́ть] «брикати, бити ногами», лит. briáukšt, brúkšt (вигук на позначення різкого ривка), braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», braukýti «терти, рвати, стягувати»;

пов’язання з р. прыгать (Kořínek 247) викликає сумнів;

р. брыка́ть, бр. бры́ка́ць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися», слн. bŕkati «брикати»;

псл. *b^ъrekati «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *b^ъrkati «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер;

українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *бо́ркати під впливом брика́ти або рика́ти;

р. [бо́ркать] «штовхати, бити», вл. bórkać «підкидати (землю рилом)», болг. бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бкати «змішувати», бкнути «зачерпнути», слн. bŕkati «бити, кидати»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з бри́ка́ти «дриґати, хвицати; норовитися, капризувати, зазнаватися»;

може бути зіставлене і з бреха́ти;

менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;

чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;

псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;

споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;

похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];

р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;

запозичення з польської мови;

п. bryczka, bryczyna, bryka, каш. [brička] виводиться (через н. Birutsche «двоколісний тарантас») з іт. biroccio (baroccio) «двоколка», що походить від лат. birota, утвореного з основ прислівника bis «двічі» і іменника rota «колесо» (Шелудько 22; Шанский ЭСРЯ І 2, 198–199; Преобр. І 46; Sławski І 45; Machek ESJČ 46; Въгленов БЕ 3, 237–238; Младенов 45; БЕР І 79; Bern. I 93);

помилковим є пов’язання п. bryka (з XVIII ст.) з фр. break (з 1859), що походить від англ. break «англійська коляска» (Фасмер І 215; Wartburg FEW І 508), а також з н. Prítsche «дошка» (Brückner 43; Holub–Kop. 78; Sadn.– Aitz. VWb. 1436);

р. бри́чка, бри́ка, [бры́ка], бр. бры́чка, ч. bryčka, pryčka, слц. brička, bryčka, болг. бри́чка;