БРИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бри́ка́ти «підкидати задні ноги, хвицати, вихати; бігати підстрибуючи; норовитися, вередувати, зазнаватися»
очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *brъkati «тс.»;
споріднене з р. [брука́ть] «брикати, бити ногами», лит. briáukšt, brúkšt (вигук на позначення різкого ривка), braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», braukýti «терти, рвати, стягувати»;
пов’язання з р. прыгать (Kořínek 247) викликає сумнів;
р. брыка́ть, бр. бры́ка́ць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися», слн. bŕkati «брикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брик
(вигук, що передає брикання, поштовх ногою)
брика́йло
«той, хто має звичку хвицатися»
брикане́ць
«стрибок коня»
брика́тися
«битися задніми ногами; норовитись»
брикли́вий
«той, хто дриґає, хвицає; норовливий, вередливий»
бри́кну́ти
«дриґнути, хвицнути; впасти, перевернутися»
бри́ку-бри́ку
брику́ля
«бриклива корова»
брику́н
«баский кінь; пустун, пустотливий хлопчик; норовиста людина»
брику́ха
«пустунка; норовлива»
брику́чий
«тс.»
ви́брик
ви́бриком
стри́кубри́ку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бры́ка́ць | білоруська |
| briáukšt | литовська |
| brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати» | польська |
| brykati «бити, ударяти, брикати» | праслов’янська |
| брука́ть «брикати, бити ногами» | російська |
| прыгать | російська |
| брыка́ть | російська |
| бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися» | сербохорватська |
| bŕkati «брикати» | словенська |
| *brъkati «тс.» | ? |
| brúkšt (вигук на позначення різкого ривка) | ? |
| braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти» | ? |
| braukýti «терти, рвати, стягувати» | ? |
бори́кати «рити (рогами, рилом)»
псл. *bъrekati «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *bъrkati «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер;
українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *бо́ркати під впливом брика́ти або рика́ти;
р. [бо́ркать] «штовхати, бити», вл. bórkać «підкидати (землю рилом)», болг. бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бкати «змішувати», бкнути «зачерпнути», слн. bŕkati «бити, кидати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь» | болгарська |
| bórkać «підкидати (землю рилом)» | верхньолужицька |
| брка «тс.» | македонська |
| *b «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти» | праслов’янська |
| бо́ркать «штовхати, бити» | російська |
| бкати «змішувати» | сербохорватська |
| bŕkati «бити, кидати» | словенська |
| бкнути «зачерпнути» | українська |
| *b «бурчати, муркотіти, бриніти» | ? |
| бо́ркати | ? |
| брика́ти | ? |
| рика́ти | ? |
бри́шкати «хвастати, заноситися, чванитися, вередувати»
не зовсім ясне;
може бути зіставлене і з бреха́ти;
можливо, пов’язане з бри́ка́ти «дриґати, хвицати; норовитися, капризувати, зазнаватися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бреха́ти | ? |
| бри́ка́ти «дриґати, хвицати; норовитися, капризувати, зазнаватися» | ? |
бру́ка́ти «бруднити, мазати»
псл. brukati ‹*broukatei, пов’язане з brudъ ‹ *broud«бруд», як blǫkati «блукати» з blǫditi «блудити»;
споріднене з лит. braũkti «витирати», лтс. braũcît «гладити, терти»;
похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, бри́ти, бри́ка́ти, [бриснува́ти];
чергування к і с в основах бру́ка́ти, бри́ка́ти і брус, [бриснува́ти] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і k;
менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення;
р. [брука́ть] «паскудити», п. brukać «тс.», болг. бру́ка «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брукают
(1657)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бру́ка «пухирчик на тілі» | болгарська |
| braũcît «гладити, терти» | латиська |
| braũkti «витирати» | литовська |
| брука «прищик» | македонська |
| brukać «тс.» | польська |
| brukati | праслов’янська |
| brukati | праслов’янська |
| брука́ть «паскудити» | російська |
| брукати «соромити» | сербохорватська |
| брука «сором, стид» | українська |
| *broud «бруд» | ? |
| blǫkati «блукати» | ? |
| blǫditi «блудити» | ? |
| *bher- «терти, скребти, різати» | ? |
| бруд | ? |
| брус | ? |
| брид | ? |
| бри́ти | ? |
| бри́ка́ти | ? |
| бриснува́ти | ? |
| бру́ка́ти | ? |
| бри́ка́ти | ? |
| брус | ? |
| бриснува́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України