БЕЙ — ТЛУМАЧЕННЯ
БЕЙ бе́я, ч.
У країнах Близького і Середнього Сходу – титул родоплемінної, а згодом феодальної знаті; у султанській Туреччині – титул вищих офіцерів і чиновників.
Приклади
- Не подоба, щоб ліва дочка у бея була краще від правої вбрана. (Леся Українка)
- Ширинський бей пішов у напад на Україну. (З. Тулуб)
- Диван, візири, кати, військо, мулли, беї, паші, прислужники – все це тільки виконавці найвищої волі, а найвища воля – в її [Роксолани] руках. (П. Загребельний)
- На переговори вийшов сам бей із писарем-чемерисом. Мазепа приймав бея в своєму шатрі. (Ю. Мушкетик)
- Уже на початку XIV ст. запустівають Судак, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен, Херсон, а Кирк-Ер (Чуфут-Кале) перетворюється на центр бейліка (вотчинне володіння бея). (з наук. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.