БЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бей «титул дрібних феодальних власників або вищих чиновників у султанській Туреччині та в давні часи у татар»
запозичення з турецької мови;
тур. bey «пан», ст. beg «тс.», споріднене з аз. бəк, каз. бий, єніс.-орх. бег, як. bī «старший», є, очевидно, давнім запозиченням з китайської мови;
р. бр. болг. бей, п. ч. слц. bej, м. беј, схв. бȅј;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беіове
(наз. в. мн.-- XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бəк | азербайджанська |
| бей | білоруська |
| бей | болгарська |
| бий | казахська |
| беј | македонська |
| бег | пам’ятки єнісейсько-орхонської писемності |
| bej | польська |
| бȅј | сербохорватська |
| bej | словацька |
| bey «пан» | турецька |
| bej | чеська |
| bī «старший» | якутська |
| beg «тс.» | ? |
| бей | ? |
бе́йкати «кричати на звірів, тюкати»
похідне утворення від діалектної вимови вигуку [бей] «бий», з яким проганяють звірів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бей «бий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України