АБЕТКА

Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука.

За абеткою — в алфавітному порядку.

Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

АБЕ́ТКА и, ж.

Те саме, що алфа́ві́т 1. Приклади

За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту. (М. Стельмах)
Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери. (В. Речмедін)
Після 988 р. в ужиток увійшло письмо, базоване на абетці, створеній Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов'ян. (з наук. літ.)

Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Приклади

Відомий московський спеціаліст із старої книги О. Г. Морозов приніс “Українську абетку” Г. Нарбута. Ця книга видана 1917 року в Петербурзі. (з газ.)

перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Приклади

До тематики і стилю українського побутово-етнографічного театру в цей період звертаються усі без винятку трупи як до абетки творчості, джерел традиції. (з наук. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.