ЦВІРЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЦВІРЧА́ТИ

Видавати характерні тріскотливі часто повторювані звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Приклади

Вже пізняя година... З куточка десь давно цвіркун цвірчить. (Б. Грінченко)
Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник. (Леся Українка)
А з-за далеких верб випливає місяць, нічні цвіркуни цвірчать безугавно на вгороді. (О. Донченко)
Особливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки. (З. Тулуб)
За травами у срібнім верховітті Замерехтіла в тінях темна хата, Цвірчав цвіркун за хатою у житі Я тихо голову поклав на руку брата. (М. Вінграновський)

Видавати звуки “цвірінь-цвірінь” (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. Приклади

Налетять горобці та й, сварливо цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу. (Марко Вовчок)
Щиголь цвірчав і затягався. (Л. Боровиковський)
Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало. (І. Нечуй-Левицький)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.