ЦВІРЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цві́ркати «сюрчати; цвірінькати; плювати крізь зуби; різко говорити; бризкати»
псл. *cvьr̥kati, похідне від звуконаслідувального вигуку, що імітує пташиний крик, сюрчання, дзюрчання і под., пор. аналогічні щодо походження лит. švir̃kšti «густи; прискати», н. zirpen «цвірінькати»;
р. [цви́ркать] «цвірінькати, цвірчати (про коника)», цвири́кать, бр. цвы́ркаць, п. ćwierkać, ч. cvrčeti, cvrkati, слц. cvrkat’ «цвіркати; дзюрчати», вл. šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти», болг. цвъ́ркам «щебечу», м. цврка «щебече», схв. цврку́тати «цвірінькати», цвр́чати «сюрчати», слн. cvrčáti «щебетати; шипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́цвірок
«вівсянка городня, Emberiza cirlus L.»
(орн.)
цвіргота́ти
цвіргу́н
«цвіркун»
цвірк
«тс.; щебет»
цвірка́р
«кобилочка річкова, Locustella (Sylvia) fluviatilis Wolf.»
(орн.)
цві́ркіт
цвіркітня́
цвіркота́ти
цвіркоті́ти
цвірку́ля
«щебетуха»
цвірку́н
«Gryllus L.»
(ент.)
цвіркунча́
«маленький цвіркун»
цвірча́ти
цві́рчити
«тс.»
цвірчок
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цвы́ркаць | білоруська |
цвъ́ркам «щебечу» | болгарська |
šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти» | верхньолужицька |
švir̃kšti «густи; прискати» | литовська |
цврка «щебече» | македонська |
zirpen «цвірінькати» | німецька |
ćwierkać | польська |
*cv | праслов’янська |
цви́ркать «цвірінькати, цвірчати (про коника)» | російська |
цврку́тати «цвірінькати» | сербохорватська |
cvrkat' «цвіркати; дзюрчати» | словацька |
cvrčáti «щебетати; шипіти» | словенська |
цвири́кать | українська |
цвр́чати «сюрчати» | українська |
cvrčeti | чеська |
cvrkati | чеська |
аналогічні | ? |
цу́рма «сурма (музичний інструмент)»
результат фонетичної видозміни слова су́рма́, можливо, під впливом звуконаслідувальних утворень типу цві́ркати, цвірча́ти тощо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цуро́ма
«тс. Нед, труба, ріжок Пі»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
су́рма́ | ? |
цві́ркати | ? |
цвірча́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України