ЦВІРЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

цві́ркати «сюрчати; цвірінькати; плювати крізь зуби; різко говорити; бризкати»

псл. *cvьr̥kati, похідне від звуконаслідувального вигуку, що імітує пташиний крик, сюрчання, дзюрчання і под., пор. аналогічні щодо походження лит. švir̃kšti «густи; прискати», н. zirpen «цвірінькати»;
р. [цви́ркать] «цвірінькати, цвірчати (про коника)», цвири́кать, бр. цвы́ркаць, п. ćwierkać, ч. cvrčeti, cvrkati, слц. cvrkat’ «цвіркати; дзюрчати», вл. šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти», болг. цвъ́ркам «щебечу», м. цврка «щебече», схв. цврку́тати «цвірінькати», цвр́чати «сюрчати», слн. cvrčáti «щебетати; шипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́цвірок «вівсянка городня, Emberiza cirlus L.» (орн.)
цвіргота́ти
цвіргу́н «цвіркун»
цвірк «тс.; щебет»
цвірка́р «кобилочка річкова, Locustella (Sylvia) fluviatilis Wolf.» (орн.)
цві́ркіт
цвіркітня́
цвіркота́ти
цвіркоті́ти
цвірку́ля «щебетуха»
цвірку́н «Gryllus L.» (ент.)
цвіркунча́ «маленький цвіркун»
цвірча́ти
цві́рчити «тс.»
цвірчок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цвы́ркаць білоруська
цвъ́ркам «щебечу» болгарська
šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти» верхньолужицька
švir̃kšti «густи; прискати» литовська
цврка «щебече» македонська
zirpen «цвірінькати» німецька
ćwierkać польська
*cv праслов’янська
цви́ркать «цвірінькати, цвірчати (про коника)» російська
цврку́тати «цвірінькати» сербохорватська
cvrkat' «цвіркати; дзюрчати» словацька
cvrčáti «щебетати; шипіти» словенська
цвири́кать українська
цвр́чати «сюрчати» українська
cvrčeti чеська
cvrkati чеська
аналогічні ?

цу́рма «сурма (музичний інструмент)»

результат фонетичної видозміни слова су́рма́, можливо, під впливом звуконаслідувальних утворень типу цві́ркати, цвірча́ти тощо;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цуро́ма «тс. Нед, труба, ріжок Пі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
су́рма́ ?
цві́ркати ?
цвірча́ти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України