РУМ'ЯНЕЦЬ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РУМ'Я́НЕЦЬ

Природний рожевий або червонястий колір щік, обличчя. Приклади

А воно молоде, то швидко і виходилося собі, оздоровіло; вже й у рум'янцях, і весела [Галя]. (Марко Вовчок)
Хоч і швидко пройшов він до контрольної, дівчата в дослідній помітили, що рум'янець на його круглих щоках став не такий рожевий. (Ю. Шовкопляс)
У своїй прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум'янець сухотниці. (М. Коцюбинський)
Лікарка відкриває двері крайньої палати, і Галина відразу пізнає запале, гостроносе, в хворобливих жовтих рум'янцях обличчя Григорія. (М. Стельмах)
Після курної кузні морозне осіннє повітря залило лице Давидові рум'янцем. (А. Головко)
Обличчя раптом взялося жарким рум'янцем, очі заблищали. (В. Козаченко)
Стрічні, навіть старі, йшли швидше, бадьоріше, гнані морозом. І в усіх на щоках вигравали рум'янці. (А. Дімаров)

перен. Рожево-червоне або багряне забарвлення чого-небудь від променів сонця під час його сходу чи заходу. Приклади

В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце, і кожна берізка міниться багатством барв – від .. ніжного рум'янцю на стовбурах до темно-вишневого в гіллі. (М. Стельмах)

перен. Червоний або рожевий бік (боки) плоду, червона пляма на плоді. Приклади

тільки мн., розм. Те саме, що рум'я́на. Приклади

заст. Зілля, яким рум'янилися (у 2 знач.).

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.