РУМ'ЯНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з остаточно не встановленого джерела;

здебільшого виводиться від назви anthemis romana «римська ромашка»;

відзначається також (Machek Jm. rostl. 244–245) зв’язок з нім. [Hermlan, Hermelin, Hermandel] «тс.» як результатами видозміни лат. camomilla «ромашка» (›[armamilla] та ін.);

форми з кореневим у є результатом зближення з основою рум’я́ний;

р. рома́шка «ромашка», [роме́н] «роман», бр. [раманёк] «роман», [рамо́н] «тс.; королиця; ромашка», [рамо́нак] «ромашка», [румонак, румянак, румянка] «тс.», п. rumian «роман», [romen, romien, rumen, rumin] «тс.», rumianek «ромашка», ч. rmen «ромашка; [роман]», [rmenek] «ромашка», [romenek, rmáni, ormán], heřmánek «тс.», слц. ruman «роман», rumanček «ромашка», harmanček, [harmánok, harmún, hermánok, hermančok, armanček] «тс.», схв. р̀мāн «роман», рма́нац, р̀мāњ «тс.», ра̏менак (раме́нак) «ромашка», ра̀ман «тс.»;

псл. ruměnъ ‹ *rudměnъ «рум’яний, червонуватий» похідне від rudъ «рудий»;

споріднене з лит. raumuõ (род. в. -eñs, зн. в. raũmenį) «м’яз», лтс. raũmins «копчене м’ясо»;

необґрунтованими є зіставлення з лат. rūma «горло», rūmen «тс.», rūmāre «жувати жуйку», дінд. romanthaḥ «жуйка» (Uhlenbeck 255) і з лит. rumîkas «кінь, жеребець» (Loewentahl AfSlPh 37, 378);

р. румя́ный, бр. румя́ны, др. румяныи, п. rumiany, ч. ruměný, слц. (поет.) rumenný, болг. м. ру́мен, схв. ру̀мен «рум’яний», слн. rumèn «тс.; жовтий», стсл. роумhнъ «рум’яний»;