ОБРУЧУ — СЛОВОЗМІНА
обру́ч
| відмінок | однина | множина |
| називний | обру́ч | обручі́ |
| родовий | обруча́ | обручі́в |
| давальний | обруче́ві, обручу́ | обруча́м |
| знахідний | обру́ч | обручі́ |
| орудний | обруче́м | обруча́ми |
| місцевий | обручу́, обручі́, обручеві | обруча́х |
| кличний | обру́чу | обручі́ |
обручи́ти
| Інфінітив | обручи́ти | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обручі́м, обручі́мо | |
| 2 особа | обручи́, обручи́-но | обручі́ть |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | обручу́ | обру́чим, обру́чимо |
| 2 особа | обру́чиш | обру́чите |
| 3 особа | обру́чить | обру́чать |
| Минулий час | ||
| чол. р. | обручи́в | обручи́ли |
| жін. р. | обручи́ла | |
| сер. р. | обручи́ло | |
| Безособова форма | ||
| обру́чено | ||
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.