ХОДИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: прискорити ходу; набрати ходи

У художній літературі й публіцистиці ми палко полюбили дієслово крокувати. Що тільки в нас не крокує з легкої руки авторів, охочих до переймання досвіду й запозичення! Не тільки частини Української Армії, «чітко карбуючи крок, крокують святковими вулицями столиці», а й «весна крокує по ланах республіки», навіть «Першотравень крокує весняними вулицями Києва»...
Нам так полюбилося це слово, що ми вживаємо його на всякі лади. Якщо в одного письменника позитивний герой, «крокуючи, згадує про сон», то в другого не менш позитивний герой уже «стрімко крокує», а третій творить навіть похідні дієслова: «Спинив бричку, скочив на землю і швидко закрокував сюди».
Не співалося в народних піснях «Ой, не крокуй, Грицю, та й на вечорниці», не читали ми й у творах наших класиків, щоб хтось чи щось у них крокувало, дарма що класики намагалися йти в ногу з мовою своєї епохи. Виходить, що це поширене тепер слово — неологізм.
Кожна жива мова, розвиваючись, удається до словотворення, до неологізмів. Нові економічні й соціальні зміни, що позначаються на побуті народних мас, загальне піднесення прогресу й культури вимагають нових слів для понять і явищ, котрі вже ввійшли в життя. І ось письменники, журналісти, науковці створюють неологізми, що через художню літературу, пресу й наукові праці проникають у мову народних мас і згодом стають невід'ємними складовими частками певної мови. Але проникають і засвоюються в тому разі, якщо в них справді є доконечна потреба. До того ж такий неологізм має постати на базі вже наявного лексичного матеріалу відповідно до законів і духу мови. У другій половині ХІХ ст. українська мова збагатилася словами, що їх ми тепер широко вживаємо, не замислюючись над тим, народні вони чи штучні, або «ковані», як казали колись. Візьмімо слово годинник. Коли стали входити в побут настільні й кишенькові годинники, українська мова знала тільки слово дзиґарі — «нескладний механізм, що, визначаючи час за допомогою гир, висів на башті ратуші або на стіні в покоях». Таке слово не пасувало для нової речі, яку приніс загальний проґрес, тому виникла потреба створити для неї нове українське слово. Таким стало слово годинник, утворене з давнього година. Отак виникли й неологізми мріяти, мрія, створені на базі народного слова мріятися, та багато інших і швидко прижилися в нашій мові, бо в них була нагальна потреба, без них не могла обійтись мова, що ступала на вищі щаблі свого розвитку, поширюючись у різні галузі знання та вміння.
А яка потреба в неологізмі крокувати? Хіба нема в нашій мові безлічі синонімів до дієслова йти: простувати, прямувати, маршувати, податися, чимчикувати, дибати, чалапати, дріботіти й ще багатьох із різними відтінками? Може, всі ті слова застаріли чи не передають нового поняття, що криється в слові крокувати? Аж ніяк! Може, це — суто спортивний' або військовий термін, якого досі не було в нашій мові? Теж ні.
Дієслово крокувати хтось нерозважний переклав із російського шагать. Та біда в тому, що слово крок, від якого штучно створено нове дієслово, має в українській мові далеко вужчу семантику, ніж російське шаг; це, власне, не рух, а тільки відстань між ногами під час руху: «Дурному з кроку ступити — сто днів одпусту доступити» (М. Номис). А до російського шаг — «рух» є в українській мові інші відповідники: ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський), хода («Він ішов попереду легкою оленячою ходою». — О. Гончар), хід («Гусій тільки піддає ходу». — М. Коцюбинський). Тим-то й такі вислови, як идти пешком, буде по-українському не йти кроком, а йти ступою («Проти вітру повільною ступою йшли коні». — С. Чорнобривець), замедлить шаг — уповільнити ходу («Пара зацікавила Сергія, і він навмисне уповільнив ходу». — В. Козаченко), ускорить шаг — наддати ходу, придати ходи («Гнідко ще дужче придав ходи». — Панас Мирний). Виходить, що й семантично неологізм крокувати шкутильгає на всі чотири, він не вточнює поняття руху, а лише пантеличить звиклого до усталених давніх слів читача. Не дивно, що такий неологізм не прищепився в живій народній мові, дарма що ним рясніють сторінки наших книжок і шпальти газет. Мені досі не доводилося чути з живих уст щось на зразок: «Де голова колгоспу? — А он крокує до правління. — А бригадир де? — А той давно вже покрокував додому»… Тим часом кажуть і, мабуть, ще довго казатимуть: «Голова йде (а в разі потреби надати певного нюансу, то — чимчикує, дибає чи, коли поважно, то простує) до правління», а бригадир, безперечно, «давно вже подався додому».
Весна й Першотравень не стануть менш запашними й барвистими, якщо вони перестануть крокувати, а простуватимуть ланами республіки, та й карбований крок частин Української Армії не стане менш лунким, якщо ці частини маршуватимуть замість безнастанного крокування.

Правильніше: наддати (піддати) ходи [в ноги]; збільшити (прискорити) крок; на ноги налягти

Правильніше: всі входи (ходи) й виходи

Правильніше: так і знай; до ста баб не ходи; а ти думав!

Правильніше: вкоротити ходи

Конструкція у(в) ході,  що вказує на якусь паралельну до основної дію, є калькою, замініть стилістично кращим варіантом: під час, у процесі.

АЛЕ:

Хода - манера ступати.

У ході хлопця було щось неприродне.

Замініть іменник хід, якщо мовиться про розвиток подій, на стилістично кращий варіант: перебіг.

Крім того, конструкція у(в) ході, що вказує на якусь паралельну до основної дію, є калькою, замініть її стилістично кращим варіантом: під час, у процесі.

АЛЕ:

Вмикати задній хід. Хресний хід. Підземний хід. 

Правильніше: ходімо

Правильніше: ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); коливати з ноги на ногу; ходити качиною ходою

Правильніше: у процесі

Правильніше: під час обговорення

Правильніше: на повний хід; повним ходом

Правильніше: під усіма вітрилами; на повну пару; повним ходом; на повний хід

Замініть нехарактерний для української мови вислів ходити колесом на стилістично кращий варіант: іти в переверти.

1. Хресний хід, а не хода
Іменники хід і хода збігаються у значенні «процес ходіння, ходьба; рух уперед». Швидкий хід (швидка хода). Поступальний хід (поступальна хода).
За «Словником труднощів української мови», тільки хід вживається у значеннях: 1. Швидкість руху. Набирати хід. 2. Похід, процесія. Полонинський хід. Хресний хід. 3. Прохід, коридор, тунель. Вузький хід. Хід сполучення. 4. Розвиток у часі, етап розв'язання задачі. Хід подій. Хід думок. 5. Прийом, маневр. Ризикований хід. 6. Черговий виступ гравця у грі. Твій хід. Хід білих. 7. У складі фразеологічних одиниць. Давати задній хід. На повному ходу. На ходу підметки рвати. Знати всі ходи й виходи. Це в нас у ходу. Хід конем.
Тільки хода виступає останнім часом переважно у значенні «манера ходити, ступати». Поважна хода. Легка хода.
2. Поступ – хода
Читаємо в газеті: впевнений поступ весни. А чи правильно це? Ні. У такому разі доречне хода, яке російською перекладається поступь, що й спричинює помилки в українському мовленні. Поступ, синонім слова прогрес, широко вживалося в нашій класиці: «Дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю» (Іван Франко), «Невже не вірите в людство, в поступ, у культуру?» (Юрій Смолич).
У радянські часи, коли прагнули злити нації та їхні мови, cлово поступ було майже витіснене іменником іншомовного походження прогрес. Тепер, на думку мовознавців, українському синонімові треба повернути законне місце. Але для цього його слід застосовувати в правильному значенні.

Правильніше: де господар не ходить, там нивка не родить; як дбаєш, так і маєш; як постелиш, так і виспишся

Правильніше: мухою літати

Правильніше: кроком руш; ходом руш

Правильніше: чути ходу

Правильніше: кравець подертий жупан носить

Правильніше: ходити на голові

Правильніше: топтати стежку до кого

Правильніше: опізнився козак, так будеш і так

Правильніше: чутка (поголоска) йде

Правильніше: дірками світить

Правильніше: ходити, спираючись на що; опірці ходити

Правильніше: учащати куди (до кого); унаджуватися куди (до кого); топтати дорогу (стежку) куди (до кого)

Правильніше: іти чиїм слідом (слідом за ким); уступати в чиї сліди

Правильніше: ступати крок у крок

Правильніше: водити хліб-сіль

Правильніше: ходити навшпиньки (навшпиньках, на здибочках) перед ким

Правильніше: дрібненько ходити; дріботіти

Правильніше: ходити на закупи

Правильніше: з довгою рукою ходити; старцювати; жебрати

Правильніше: ходити простоволосою (незапнутою, без хустки, без очіпка); волоссям (головою) світити

Правильніше: ходити туди-сюди

Правильніше: ходити сюди й туди (туди-сюди, з кутка в куток)

Правильніше: перехильцем ходити

Правильніше: світити голим тілом

Правильніше: ходити в дранті (в лахмітті, в рам'ї); дрантям (руб'ям) трясти (трусити); дірами (дірками, голим тілом) світити

Правильніше: швенді справляти

Правильніше: топтати ноги

Правильніше: на хитрощах ходити; виляти хвостом

Правильніше: топтати стежку (доріжку)

Правильніше: налагодити хід черги

Правильніше: усі коло одного працюють (ходять); усі над одним працюють; усі про одно клопочуться (дбають); усі одним заклопотані

Правильніше: у ярмі ходити

Правильніше: ходити павичем (гоголем, півнем)

Правильніше: ходити королем (тузом)

Правильніше: ходити (стояти, виступати) козирем

Правильніше: транспорт ходить як годинник

Правильніше: легкий на ноги

Правильніше: увіритися ногам; кидатися навтікача; намазати п'яти салом; накивати п'ятами; дати ходу; дати тягу; брати ноги на плечі; давати драла; давати на п'ятки

Правильніше: тиха хода

Правильніше: потайник

Правильніше: стояти (ходити) перед ким навшпиньки; підслужуватися (підлещуватися, підлабузнюватися) до кого

Правильніше: рвати підметки на бігу (на ходу)

Правильніше: услід за ким ходити

Правильніше: за отамана ходити

Правильніше: як не свій ходить

Правильніше: ходити сюди й туди; вештатися; снуватися

Правильніше: поблизу; недалеко ходити; [як] палицею (шапкою, штихом) кинути (докинути); [як] рукою докинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько, близесенько; от-от за плечима; під боком; під самим носом; на досяг руки

Правильніше: робота кипить

Правильніше: дати волю рукам

Правильніше: пустити в рух машину; запустити машину; надати руху машині

Правильніше: урухомити; пустити в рух

Правильніше: удатися до всіх способів; ужити всіх засобів (заходів)

Правильніше: пустити в обіг нове слово; запровадити в ужиток нове слово

Правильніше: перебіг; хід; плин

Правильніше: по людях ходити; співати (заводити) лазаря

Правильніше: біда одна не ходить; біда біду тягне; біда біду знайде, хоч сонце зайде

Правильніше: хід конем

Правильніше: хода

Правильніше: знай ходити сюди-туди

Правильніше: потайник

Правильніше: ходити (робити) по правді

Правильніше: ходити своїм робом

Правильніше: оббивати пороги

Правильніше: ходити на лови

Правильніше: як по линві ходити

Правильніше: з розвитку справи; у процесі роботи

Правильніше: яка робота, така й плата; хто робить, голий не ходить; хто вітрові служить, тому димом платять; як собаку годують, так він і гавка

Правильніше: ходімо на концерт

Правильніше: ходімо на каву

Правильніше: своїм ходом

Правильніше: ходити коло кого (коло чого)

Правильніше: хто пізно ходить, сам собі шкодить

Правильніше: ходити на задніх лапках; витися (звиватися, крутитися) в'юном (лисом) біля когось; гнути (згинати) коліна

Правильніше: потайник

Правильніше: не давати ходу; ставати на заваді (на дорозі); кидати колоди під ноги; сидіти кісткою в горлі

Правильніше: гнатися (іти, ходити) по п'ятах; упосліджувати; бути в когось на хвості

Правильніше: ходити за плугом

Правильніше: ходити під богом

Правильніше: на ходу

Правильніше: напиндючився (напиндився) мов індик; ходить як індик переяславський; дметься (надувся) як жаба на лопуху (як бульба на воді); надувся як (мов, наче) лопух на вогні; дметься як шкурат (як шкураток) на вогні (на жару)

Правильніше: приспішувати крок

Правильніше: ходити (лазити) рачки; рачкувати

Правильніше: на повну пару

Правильніше: у неславі ходити

Правильніше: ходити по різних (по інших) стежках; ходити різними стежками

Правильніше: виверт; викрут; викрутас, хід конем

Правильніше: ходити навшпиньки (на пальцях) перед ким

Правильніше: ходом (кроком) руш!

Правильніше: ходити в шорах (під каблуком)

Правильніше: іти тихою ходою

Правильніше: іти повним ходом

Правильніше: ходити під обухом

Правильніше: іти позаду

Правильніше: робити що; працювати над чим; ходити (поратися, робити, працювати) коло чого

Правильніше: ходити на лови (полювання)

Правильніше: працювати (ходити) коло землі; порати землю

Правильніше: господарювати; хазяйнувати; ходити (працювати) коло господарства

Правильніше: заноситися; задирати (гнути) кирпу; високо нестися (літати); вдаватися в пиху; ходити як пава (павою, павичем)

Правильніше: на ходу

Правильніше: з прожогу; з наскоку

Правильніше: на повний хід

Правильніше: топтати землю (ряст); по світі ходити; бути під сонцем; бути живим і здоровим

Правильніше: ходити попідвіконню (попід тинами, по миру, по селі); дражнити собак; піти з торбами; простягати руку; тинятися попідтинню; просити милостині; просити христа ради; тинятися з торбами

Правильніше: як на шрубах ходить

Правильніше: ледве тягти ноги по світу; валитися від вітру

Правильніше: на повний хід

Правильніше: трохи на головах не ходити; ходити догори ногами

Правильніше: ходити лихим робом

Правильніше: діяти (робити) за [чужим] наводом; слухати чийого голосу; ходити в когось на поводі; танцювати під чию дудку; танцювати, як хто скаже; скакати так, як заграє хтось

Правильніше: ходити чистим (правим) робом

Правильніше: руки жіночі не ходили

Правильніше: зрушити справу з місця

Правильніше: ходімо нагору

Правильніше: ходити по руках; переходити з рук в руки

Правильніше: ходити кругами

Правильніше: не тепер по гриби ходити, а восени, коли будуть родити

Правильніше: рвати підметки на бігу (на ходу)

Правильніше: він коло цього не працює (над тим не працює); він не ходить коло цього діла; це не його справа

Правильніше: він тоді ще в коротких штанцях ходив

Правильніше: він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова ніде не позичає; він має язика не в кишені

Правильніше: як по линві ходити

Правильніше: дати задній хід

Правильніше: ходити по руках

Правильніше: вище лоба очі не ходять

Правильніше: ходити на головах

Правильніше: іти в хід

Правильніше: робити погоду

Правильніше: ходити під вусом

Правильніше: ходити в ярмі

Правильніше: ходити з темними очима

Правильніше: стояти над прірвою; ходити коло смерті; зазирати смерті в очі

Правильніше: по світу (по світі, по землі) ходити; топтати землю (ряст)

Правильніше: під стіл пішки ходити

Правильніше: ходити як по струнці (по струні, по шнуру, по шнурку)

Правильніше: ходити по руках

Правильніше: кипіти кипнем; кипіти як у казані; ходити ходором

Правильніше: жити в блуді; ходити блудом; ходити манівцями

Правильніше: трусити риссю (ристю, клусом)

Правильніше: ходити навшпиньки (на пальцях) перед кимось

Правильніше: ходити як по струнці (по струні, по шнуру, по шнурку)

Правильніше: мишей топтати; байди бити; давати горобцям дулі

Перевірте вживання:

іти по когось, щось — щоб принести, придбати тощо;

і йти за кимось, чимось — позаду когось, уздовж чогось.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Він ішов до магазину за хлібом. — Він ішов до магазину по хліб.

Іди за лікарем, поклич його сюди. — Іди по лікаря, поклич його сюди.

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Замініть діючий на один з варіантів:

чинний — який діє за певних умов, має юридичну силу;

дієвий — здатний активно діяти; здатний робити вплив на що-небудь;

дійовий — стосується персонажів, героїв драматичного твору;

а також синонімічні варіанти та перифрази: активний, діяльний; у дії, у роботі, на ходу.

Замініть кальку послідувати на правильний варіант:

наслідувати — повторяти, відтворювати чиї-небудь дії, рухи;

настати, статися, виникнути — наблизитися, розпочатися, трапитися;

піти, поїхати слідом — одержати покарання, постраждати від чого-небудь.

Замініть іменник поступ, якщо мовиться про манеру ходити, ступати, на правильний варіант: хода.

АЛЕ:

поступ — прогрес.

Вічний революцьонер — Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він живе, він ще не вмер (Іван Франко).

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію з дієсловом давай, давайте, якщо мовиться про спонукання до дії, на стилістично кращий варіант, використавши наказовий спосіб дієслова або спонукальні частки.

АЛЕ:

Дієслово давайте вживається у прямому значенні, керуючи іменником:

Давайте ваші зошити. Якщо тебе ображатимуть, то сміливо давай здачі.

Правильніше: походжати

За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: «Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус». Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться («Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього». — І. Нечуй-Левицький), мовитись («Тут, бачите, мовиться ось про що». — З живих уст), річ у тім («Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема». — М. Номис), ідеться («Тут ідеться, чи додому вернеться». — З живих уст), у тім сила («Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе». — Приказка).

Для українських дієслів залицятися (до когось), упадати (біля когось), доглядати (когось), ходити (коло когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. Однак російське дієслово ухаживать може бути відповідником до кожного з наведених українських дієслів, зате не кожне з них відповідає російському ухаживать. Якщо, приміром, цілком природно по-українському звучать фрази: «Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся» (І. Франко), — або «Чоловіка стрінула... як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього...» (І. Ле), — то ніяк не можна сказати: «Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати».
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об'єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: «А Оришка — стара вже, нездужала, — тільки й того, що доглядає дитину...» (Панас Мирний); «Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля» (М. Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: «Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати», — замість правильного «нема кому доглядати її» або «нема кому ходити коло неї».

Правильніше: кроком руш, ходом руш

Правильніше: Поблизу; недалеко ходити

Правильніше: Ходити пішки

Правильніше: Ширяться чутки

Правильніше: Черепашача хода

Правильніше: Ходити навшпиньки

Правильніше: Розмови дали можливість з'ясувати

Правильніше: Впевнена хода літа

Правильніше: Ходити на милицях, костурах