ЛЮБИМ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
гроші рахунок люблять
Правильніше:
копійка лік любить
Мова – не калька: словник української мови
хто-небудь любить подорожувати
Правильніше:
світ замалий
Мова – не калька: словник української мови
у любому випадку
Правильніше:
так чи так; у кожному разі
Мова – не калька: словник української мови
у любий час
Правильніше:
будь-якого часу; у будь-який час; першого-ліпшого часу; першої-ліпшої часини; кожного часу; коли хочете; коли завгодно; будь-коли; повсякчас
Мова – не калька: словник української мови
у любий момент
Правильніше:
всякої миті; будь-коли
Мова – не калька: словник української мови
у любий день
Правильніше:
у будь-який день
Мова – не калька: словник української мови
товар на любий смак
Правильніше:
товар на всяк смак (на різні смаки)
Мова – не калька: словник української мови
сам себе губить, хто гулянки любить
Правильніше:
з гулянки сили не прибуде
Мова – не калька: словник української мови
розділити любов чию
Правильніше:
кохати (любити) кого взаємно (обопільно); відповідати на кохання чиє (любов чию) коханням (любов'ю)
Мова – не калька: словник української мови
рада б душа в рай, та гріхи не пускають
Правильніше:
любить солодке, та морда коротка
Мова – не калька: словник української мови
прив'язаний до своєї роботи
Правильніше:
відданий своїй праці (роботі); [дуже] любить свою роботу
Мова – не калька: словник української мови
при любій (всякій) погоді
Правильніше:
за всякої (за будь-якої) погоди; хоч і яка буде погода
Мова – не калька: словник української мови
правда очі коле
Правильніше:
не любить правди, як пес мила
Мова – не калька: словник української мови
перестати любити кого-небудь
Правильніше:
викинути (викреслити) зі свого серця; відлюбити когось
Мова – не калька: словник української мови
насильно милим не будеш
Правильніше:
на милування нема силування; силою не будеш милою; не поможуть і чари, як хто кому не до пари; не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня; силком не націлуєшся; силуваним волом не доробишся; силуваним конем не поїдеш; силою колодязь копати – води не пити; не можна нелюба любить
Мова – не калька: словник української мови
милі посваряться – ще краще помиряться
Правильніше:
сварка чоловіка з жінкою – літній дощ; хто кого любить, той того й чубить
Мова – не калька: словник української мови
любою ціною
Правильніше:
за всяку ціну; за будь-яку ціну; будь-якою ціною; будь-якими способами (засобами)
Мова – не калька: словник української мови
любить, як собака цибулю
Правильніше:
рад, як сирота трясці
Мова – не калька: словник української мови
любить, як собака палку
Правильніше:
любить, як собака кия
Мова – не калька: словник української мови
любить поїсти
Правильніше:
скорий до ложки
Мова – не калька: словник української мови
любити поговорити
Правильніше:
мати довгий язик (довгого язика)
Мова – не калька: словник української мови
любити наполовину
Правильніше:
впівсерця любити
Мова – не калька: словник української мови
любити жіноче товариство; часто залицятися
Правильніше:
липнути до жіночих спідниць
Мова – не калька: словник української мови
любити більше всього на світі
Правильніше:
любити (кохати) над усе в світі; над світ любити (кохати)
Мова – не калька: словник української мови
любий
Правильніше:
будь-хто; будь-який, який-небудь; всякий; кожний; перший-ліпший
Мова – не калька: словник української мови
любий другий
Правильніше:
всякий інший
Мова – не калька: словник української мови
золото любить себе погубити
Правильніше:
срібло – чортове ребро
Мова – не калька: словник української мови
зовсім не любить
Правильніше:
як кіт табаку любить; любить як собаки діда з порожньою торбою
Мова – не калька: словник української мови
дуже любити (жаліти) кого-небудь
Правильніше:
душі не чути в кому (за ким)
Мова – не калька: словник української мови
дорогий
Правильніше:
любий; коханий
Мова – не калька: словник української мови
давати любі консультації
Правильніше:
давати різні поради
Мова – не калька: словник української мови
віддано любити
Правильніше:
віддати серце
Мова – не калька: словник української мови
без пам'яті любити кого
Правильніше:
шалено (до нестями) кохати (любити) кого
Мова – не калька: словник української мови
Будь-який, довільний і любий
Якщо прикметник любий вжито не на позначення коханої людини, а зі значенням «однаково (байдуже) який; всякий», замініть: будь-який, довільний, кожен.
НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
---|---|
У нашій школі любий учень знає, що директор дуже суворий. | У нашій школі будь-який учень знає, що директор дуже суворий. |
АЛЕ:
Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду (Григорій Тютюнник).
Улюблений, любий, коханий і любимий
Замініть скалькований прикметник любимий на стилістично кращий варіант: улюблений, любий, коханий.
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Це мій любимий учитель. | Це мій улюблений учитель. |
Любимий, принеси мені кави! | Любий, принеси мені кави! |
Мій любимий подарував мені квіти. | Мій коханий подарував мені квіти. |
будь-хто, будь-який, усякий 1, кожний, перший-ліпший, улюблений, любимий, любий
1. Любий – любимий – улюблений
Любий. Якщо наголос у цьому слові на першому складі, то воно означає «милий, дорогий, коханий». Саме його використовували наші класики й народна творчість. «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка). Якщо наголос на останньому складі, знайте: такої лексеми немає в українській літературній мові. Це слово-покруч прийшло у рекламу та в ЗМІ із суржику. Під впливом російського любой багато хто каже і пише: любий з нас, любі організації, на любий смак тощо. Такі вислови ненормативні. Відповідник російському любой – будь-який, усякий, кожний, перший-ліпший, про що вже йшлося в одній з попередніх публікацій.
Любимий. У мовному вжитку трапляються вислови з цим дієприкметником, котрий містить у собі відтінок пасивності, наприклад, «Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна» (Степан Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: «Зараз для мене щастя – любити вас і бути любимим» (Іван Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення типу любимий кимось («Любимий киянами парк») підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі.
Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми з тим самим значенням – улюблений. «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (Олесь Донченко). З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам улюблена справа (а не любима справа), улюблена книжка, улюблений письменник, улюблені місця, улюблений колір і т. ін.
2. Любимий і улюблений
Розрізняються значенням. Любимий – той, що оточений чиєюсь любов'ю, викликає в когось це почуття. Здебільшого вживається у сполученні із словами, що виражають одиночне поняття. Любима Вітчизна, любимий Київ. Улюблений – такий, якого серед інших найбільше люблять, який найвищою мірою відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам. Улюблена роль, улюблений жанр.
Підмінювати одне слово іншим не рекомендується. Помилковим є вживання: любимий літературний герой, любима книжка.
Любий. Якщо наголос у цьому слові на першому складі, то воно означає «милий, дорогий, коханий». Саме його використовували наші класики й народна творчість. «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка). Якщо наголос на останньому складі, знайте: такої лексеми немає в українській літературній мові. Це слово-покруч прийшло у рекламу та в ЗМІ із суржику. Під впливом російського любой багато хто каже і пише: любий з нас, любі організації, на любий смак тощо. Такі вислови ненормативні. Відповідник російському любой – будь-який, усякий, кожний, перший-ліпший, про що вже йшлося в одній з попередніх публікацій.
Любимий. У мовному вжитку трапляються вислови з цим дієприкметником, котрий містить у собі відтінок пасивності, наприклад, «Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна» (Степан Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: «Зараз для мене щастя – любити вас і бути любимим» (Іван Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення типу любимий кимось («Любимий киянами парк») підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі.
Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми з тим самим значенням – улюблений. «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (Олесь Донченко). З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам улюблена справа (а не любима справа), улюблена книжка, улюблений письменник, улюблені місця, улюблений колір і т. ін.
2. Любимий і улюблений
Розрізняються значенням. Любимий – той, що оточений чиєюсь любов'ю, викликає в когось це почуття. Здебільшого вживається у сполученні із словами, що виражають одиночне поняття. Любима Вітчизна, любимий Київ. Улюблений – такий, якого серед інших найбільше люблять, який найвищою мірою відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам. Улюблена роль, улюблений жанр.
Підмінювати одне слово іншим не рекомендується. Помилковим є вживання: любимий літературний герой, любима книжка.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Любий, любий, любимий, перший-ліпший, перший-кращий, будь-який, кожний, усякий, улюблений
«У нашій школі любий учень розповість біографію Тараса Шевченка», — кажуть навіть учителі, замість того, щоб висловитись правильно: «Кожний (або всякий, будь-який, перший-ліпший, перший-кращий) учень розповість біографію».
Прикметник любий означає не «будь-який», як у російській мові любой, із якого й скалькували ті, що не знають гаразд української мови, нібито українське любий, а — «милий»: «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка); «Дихни на повні груди, народе любий мій!» (П. Тичина), — або «приємний»: «Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив» (М. Номис).
Інколи трапляється не тільки в сучасній публіцистиці, а й у художніх творах прикметник любимий, що має тенденцію витиснути давній прикметник улюблений: «Вишивання — це її любима робота». Та чи є потреба в такій заміні? Давно відомий прикметник улюблений цілком передає те поняття, що його вкладають у любимий: «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (О. Донченко); «І шлють усі хвалу й привіт улюбленій країні...» (Н. Забіла) .
Іноді прикметник улюблений виступає синонімом слова коханий: «Вона бачила Ольгу... на таємних сходинах з улюбленим» (І. Франко).
Близькими за своїм значенням до прикметника улюблений є іменники улюбленик («...я був улюблеником у сім'ї». — М. Коцюбинський) та улюбленець — відповідники до російських слів любимец, баловень.
Прикметник любий означає не «будь-який», як у російській мові любой, із якого й скалькували ті, що не знають гаразд української мови, нібито українське любий, а — «милий»: «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка); «Дихни на повні груди, народе любий мій!» (П. Тичина), — або «приємний»: «Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив» (М. Номис).
Інколи трапляється не тільки в сучасній публіцистиці, а й у художніх творах прикметник любимий, що має тенденцію витиснути давній прикметник улюблений: «Вишивання — це її любима робота». Та чи є потреба в такій заміні? Давно відомий прикметник улюблений цілком передає те поняття, що його вкладають у любимий: «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (О. Донченко); «І шлють усі хвалу й привіт улюбленій країні...» (Н. Забіла) .
Іноді прикметник улюблений виступає синонімом слова коханий: «Вона бачила Ольгу... на таємних сходинах з улюбленим» (І. Франко).
Близькими за своїм значенням до прикметника улюблений є іменники улюбленик («...я був улюблеником у сім'ї». — М. Коцюбинський) та улюбленець — відповідники до російських слів любимец, баловень.
у любому випадку
Правильніше:
у будь-якому разі
Словник-антисуржик.
любий
Правильніше:
будь-хто, будь-який, який-небудь, всякий, кожний, перший-ліпший, перший-кращий
Словник-антисуржик.
Любити до безтями
Правильніше:
Любити до нестями
Любить спорити
Правильніше:
Любить сперечатися
Не любе для мене слово
Правильніше:
Нелюбе мені слово
Йому подобається люба пісня
Правильніше:
Йому подобається будь-яка пісня