ПРОЩЕБЕТАТИ

прощебета́ти (розм.) передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.

ви́говорити (що, розм.) говорячи, вимовляти, висловлювати що-небудь.

ви́мовити (що.) передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином.

ви́палити несподівано і швидко.

ви́словити передавати словами (думки, почуття і т. ін.).

ви́тиснути через силу.

га́вкнути (вульг.) сердито.

зрони́ти (перен.) сказати, промовити коротко (перев. після мовчання).

ки́нути (що і без прям. дод., перен.) швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово тощо).

мо́вити висловлювати вголос свої думки; говорити, казати.

оброни́ти (рідше перев. док., перен.) сказати, промовити що-небудь коротко, скупо, нехотя, мимохідь (перев. після мовчання).

пові́дати казати що-небудь.

пробаси́ти (розм.) низьким голосом, басом.

пробо́вкатися (розм.)

пробо́вкнути (розм.) ненавмисне виказати щось.

пробо́вкнутися (розм.)

пробубні́ти невиразно.

провести́ (розм.) повільно, розтягуючи слова.

прога́вкати (вульг.)

прогарча́ти (розм.)

проговори́ти вимовляти, говорити певним чином.

прогорла́ти (розм.)

прогримота́ти (розм.) дуже голосно, оглушливо.

прогримоті́ти (розм.)

прогримі́ти (розм.)

прогугні́ти гугняво, в ніс.

прогусти́ глухим, низьким голосом.

проказа́ти передавати голосом, говорити певним чином.

пролепета́ти проказати що-небудь невиразно через хвилювання, переляк, збентеження і т. ін.

пролепеті́ти (розм.) нерозбірливо, лагідно.

промо́вити (що і без прям. дод.) говорити, проказувати що-небудь уголос, часом звертаючись до когось; усно висловлювати думки.

прорипі́ти (розм.) скрипучим голосом.

пророни́ти (у сполуч. із сл. слово, звук, перен.) стримано, коротко промовити що-небудь (звичайно після тривалого мовчання).

проскрипі́ти (розм.)

простогна́ти зі стогоном.

проторохті́ти (розм.)

прохрипі́ти хрипло.

процокоті́ти (розм.)

проціди́ти перев. із сл. крізь зуби - знехотя, невиразно.

проша́мкати (розм.)

прошамкоті́ти (розм.)

прошамота́ти (розм.) перев. про людину з беззубим ротом - невиразно, шепелявлячи.

прошамоті́ти (розм.)

прошипі́ти притишено, із здавленим від роздратування або люті голосом.

рубану́ти (рідше)

рубну́ти різко.

сказа́ти (що і без прям. дод.) передати словами думки, почуття тощо; висловитися, повідомити усно що-небудь; промовити.

Словник чужослів Павла Штепи (1977)