ПОЧУВАТИ

почува́ти сприймати органами чуття

вчува́ти сприймати органами чуття, відчувати.

відчува́ти сприймати органами чуття.

дознава́ти (розм. рідше) те саме, що відчува́ти 1.

дізнава́ти (розм. рідше) те саме, що відчува́ти 1.

зачува́ти (рідше) розпізнати що-небудь чуттям, нюхом.

спочува́ти (розм. рідше) те саме, що відчува́ти.

учува́ти сприймати органами чуття, відчувати.

чу́ти те саме, що відчува́ти 1–3.

відчува́ти сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь.

віщува́ти інтуїтивно щось відчувати.

зачува́ти (рідше) відчувати, вгадувати наперед за допомогою інтуїції.

очува́ти (діал.) відчувати.

прові́щувати (рідше) інтуїтивно (звичайно серцем) відчувати, передбачати те, що має відбутися.

провіща́ти (рідше) інтуїтивно (звичайно серцем) відчувати, передбачати те, що має відбутися.

спочува́ти (розм. рідше) те саме, що відчува́ти.

чу́ти те саме, що відчува́ти 1–3.

вчува́ти сприймати слухом, чути.

дочува́ти (розм.) слухаючи, сприймати що-небудь.

зачува́ти (діал.) чути, сприймати слухом що-небудь.

учува́ти сприймати слухом, чути.

чу́ти сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки.