МЕТИКУВАТИ — СИНОНІМІЯ
метикува́ти (розм.) бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь
гадкува́ти (діал.)
ду́мати (що, про кого-що і без додатка)
кмети́ти (розм.)
кметува́ти (розм.)
кміти́ти (розм.)
кмітува́ти (розм.)
куме́кати (розм.)
ми́слити (розм.)
мики́тити (розм.)
мусува́ти (діал.)
перев. без додатка - заглиблюватися в якісь думки, зважуючи, враховуючи всі деталі.
мізкува́ти (розм.)
носи́тися (з чим, розм.)
приділяти надто багато уваги чомусь.
розду́муватися (розм.)
розкида́ти (перев. із сл. розумом, умом і т. ін., розм.)
розумува́ти (розм.)
метикува́ти (розм.) володіти якою-небудь мовою, бути в змозі сприймати зміст висловленого нерідною мовою
куме́кати (по якому, розм.)
розбира́ти (розм.)
розмишля́ти (розм.)
розумі́ти (по якому, з якої)
тя́мити (розм.)
метикува́ти (у чому, розм.) бути обізнаним в чому-небудь, мати знання, досвід в якій-небудь галузі
зна́тися (на чому, розм.)
куме́кати (у чому, розм.)
пе́трати (у чому і без додатка, розм.)
розумі́тися (на чому, в чому)
тя́мити (також що, розм.)
тя́митися (на чому)
тямкува́ти (розм.)
шни́порити (діал.)
шу́пити (розм.)
шуру́пати (також чого, розм.)
метикувати
метикувати
Словник синонімів Караванського
метикувати
Словник синонімів Караванського
метикувати
Словник синонімів Караванського
метикувати
Словник чужослів Павла Штепи (1977)
метикувати
Словник чужослів Павла Штепи (1977)
метикувати
Мова – не калька: словник української мови
метикувати
Мова – не калька: словник української мови