МЕТИКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
медита́ція «роздум, міркування»
через посередництво польської мови запозичено з латинської;
лат. meditātio «міркування», meditārī «міркувати» споріднене з гр. μέδομαι «турбуюсь, обдумую», μήδομαι «міркую», гот. mitan «міряти», дангл. metan «тс.» і, далі, з псл. měra «міра»;
р. болг. медита́ция, п. medytacje (мн.), medytować, ч. meditace, meditovati, слц. meditácia, meditovať, м. схв. медитáција, слн. meditácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мадикува́ти
«мудрувати, ламати голову, розгадувати»
медитати́вний
медитува́ти
«розмірковувати»
метико́ваний
метикува́ти
метикува́тий
мидикува́ти
«метикувати»
митикува́ти
митику́н
«хитрун, підступний»
мотикува́ти
мудикува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| медита́ция | болгарська |
| mitan «міряти» | готська |
| μέδομαι «турбуюсь, обдумую» | грецька |
| metan «тс.» | давньоанглійська |
| meditātio «міркування» | латинська |
| медитáција | македонська |
| medytacje (мн.), medytować | польська |
| měra «міра» | праслов’янська |
| медита́ция | російська |
| медитáција | сербохорватська |
| meditácia | словацька |
| meditovať | словацька |
| meditácija | словенська |
| meditace | чеська |
| meditovati | чеська |
| meditārī «міркувати» | ? |
| μήδομαι «міркую» | ? |
мики́тити «міркувати, метикувати; [викручуватися, нечисто діяти; плутати, псувати справу Me]»
неясне;
можливо, пов’язане з метикува́ти ([митикува́ти]);
зв’язок з власним іменем Мики́та, очевидно, вторинний;
р. смики́тить «збагнути», п. [przemykicić] «обдурити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замики́титися
«заметушитися, захвилюватися»
змики́тити
«додуматися; обманути, не виконати обіцянки»
меке́тити
«викручуватися»
мики́та
«незграбна, вайлувата, нетямуща людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| przemykicić «обдурити» | польська |
| смики́тить «збагнути» | російська |
| метикува́ти ([митикува́ти]) | ? |
| Мики́та | ? |
ми́те́ць «художник; майстер; знавець»
результат видозміни слова [мисте́ць], зумовленої, можливо, впливом дієслова метикува́ти «роздумувати, тямити», [митикува́ти] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мете́ць
«меткий; мастак; майстер»
мітець
«спеціаліст»
мітецьство
«спеціальність»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мисте́ць | ? |
| метикува́ти «роздумувати, тямити» | ? |
| митикува́ти «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України