ДІВКА

ді́вка (розм.) молода неодружена особа жіночої статі

ді́ва дівчина.

ді́вчи́на молода незаміжня особа жіночої статі.

діва́ха (зневажл.) збільш. до ді́ва.

діву́ля (фам.) збільш. до ді́ва.

дівча́ (пестл.) зменш.-пестл. до ді́вчи́на.

дівчи́но́нька (пестл.) пестл. до ді́вчи́на.

дівчи́сько (перев. зневажл.)

дівчи́ще (зневажл.) збільш. до ді́вка 1.

мадемуазе́ль назва незаміжної жінки у Франції (приєднувана звичайно до прізвища або імені), що поширилася і в деяких інших країнах; панна.

па́нна (іст.) ввічлива форма звертання або згадування стосовно до молодих дівчат привілейованих верств населення старої Польщі, Литви, України і Білорусії.

паня́нка (заст.) незаміжня дівчина.

Цифрові лексикографічні системи української мови