ПАНЯНКА

паня́нка (ірон.) жінка, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін

па́нна (ірон.) дівчина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.

па́ні (ірон.) жінка, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.

Цифрові лексикографічні системи української мови

паня́нка (заст.) молода неодружена особа жіночої статі

ді́ва дівчина.

ді́вка (розм.) те саме, що ді́вчи́на.

ді́вчи́на молода незаміжня особа жіночої статі.

діва́ха (зневажл.) збільш. до ді́ва.

діву́ля (фам.) збільш. до ді́ва.

дівча́ (пестл.) зменш.-пестл. до ді́вчи́на.

дівчи́но́нька (пестл.) пестл. до ді́вчи́на.

дівчи́сько (перев. зневажл.)

дівчи́ще (зневажл.) збільш. до ді́вка 1.

мадемуазе́ль назва незаміжної жінки у Франції (приєднувана звичайно до прізвища або імені), що поширилася і в деяких інших країнах; панна.

па́нна (іст.) ввічлива форма звертання або згадування стосовно до молодих дівчат привілейованих верств населення старої Польщі, Литви, України і Білорусії.

Цифрові лексикографічні системи української мови

панна

панночка

Словник синонімів Караванського