ДОКИДАТИ

докида́ти (розм.) при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення

вверта́ти (розм.) вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.

вставля́ти говорити, включаючи свої слова в чиєсь мовлення.

вту́лювати те саме, що вставля́ти¹.

втуля́ти те саме, що вставля́ти¹.

прохо́плюватися (розм.) вставляти своє слово, фразу серед загальної розмови, вигуків і т. ін.

підки́дувати (розм.)

підкида́ти (розм.) казати що-небудь, звичайно додаючи до сказаного кимсь.

уверта́ти (розм.) вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.

уставля́ти говорити, включаючи свої слова в чиєсь мовлення.

уту́лювати те саме, що вставля́ти¹.

утуля́ти те саме, що вставля́ти¹.

Цифрові лексикографічні системи української мови

докидати (жм.) до сказаного

додавати

доповнювати

Словник синонімів Караванського

докидати до чого

підкидати

добавля́ти

додавати

докладати (дрова — ще)

підкладати

Словник синонімів Караванського

роня́ти

губити

докинути

допускати

допустити

загубити

загублювати

закидати

закинути

запускати

запустити

згубити

згублювати

кидати

кинути

подокидати

позагублювати

позакидати

позгу́блювати

поприкидати

попускати

попустити

порозгублювати

поспускати

прикидати

прикинути

припускати

припустити

пускати

пустити

розгубити

розгублювати

спускати

спустити

Словник чужослів Павла Штепи (1977)