ДОКИДАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДОКИДА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ДОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що.

Кидаючи, наповняти що-небудь чимсь. Приклади

Він .. докидав у картоплю кілька ложок пшона, а затовкував старим салом з часником і цибулею, і вбивав у казанок кілька яєць, і вливав чашку молока. (Ю. Мушкетик)
Він зупинився і довго стояв, якось заклопотано замислившись .. Нарешті подивився на Трохима, що докидав уже воза, і тихо сказав: – Трохиме! (В. Винниченко)

що і без прям. дод. Кидати до якого-небудь місця, до якоїсь межі. Приклади

Марійка не докидала цурку до кола. (Б. Харчук)
– Бачиш, Микито, як низько-низенько нахилилось небо. Коли б настромив на паличку картоплину та махнув, то, мабуть, докинув би до його [нього]. (С. Васильченко)
Повний місяць зависає над яром, – здається, до нього можна докинути грудкою. (Ю. Яновський)
Туди [в провалля] навіть високе сонце не докидає свого проміння. (П. Воронько)

що, перен., розм. Вставляти в розмову свої зауваження, часом з наміром неприємно вразити кого-небудь. Приклади

Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став. (М. Рильський)
Ще двоє стояли осторонь.., інколи докидаючи й від себе повчальне слівце. (Ю. Смолич)
– Може, він міг би мати якийсь заробіток при вашій трупі, – несміливо докинув він. (Леся Українка)
– Ех, Женя, мадамочки перелякався! – докинув хтось в'їдливо на адресу Кравцова. (Ю. Бедзик)

тільки док., чого, розм. Додати, підкинути. Приклади

Він, дрожачи [дрижачи], мов осиковий лист, докинув дров до огню. (І. Франко)
Передній [солдат] просить кухаря докинути [рису], жаліється на голод, на пережитий бій. (Мирослав Ірчан)
Старий вівчар до ватри дров докинув І повідать продовжував мені. (Д. Павличко)

Див. докида́ти¹.