ДОВЕРШУВАТИ

дове́ршувати (уроч.) проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.

вико́нувати здійснювати що-небудь, реалізувати завдання, наказ, задум і т. ін., проводити в життя.

зді́йснювати запроваджувати, втілювати в життя, робити що-небудь дійсним, реальним.

реалізува́ти здійснювати, робити реальним, втілювати що-небудь у життя.

Цифрові лексикографічні системи української мови

дове́ршувати

виве́ршувати

викі́нчувати

докі́нчувати

заве́ршувати

закі́нчувати

кінча́ти

скінча́ти

Цифрові лексикографічні системи української мови

викінчувати (г.)

доконувати

докінчувати

завершувати

закінчувати

доводити до краю <до кінця>

Словник синонімів Караванського

довершувати

виконати

виконувати

викінчити

викінчувати

виробити

вироблювати

доконувати доконати

ділати

закінчити

закінчувати

здійснити

здійснювати

зробити

зчинити

зчиняти

кінчати

кінчити

наробити

нароблювати

оброблювати

організовувати

повикопувати

повикі́нчувати

повироблювати

повкінчувати

повчиняти

позакінчувати

поздійснювати

покінчати

покінчити

покінчувати

понароблювати

пооброблювати

попроваджувати

попровадити

поробити

пороблювати

посправджувати

проваджувати

провадити

провести

раціоналізувати

реалізувати

робити

розробити

розроблювати

справджувати

справдити

укі́нчи́ти

укінчувати

учинити

учиняти

формувати

чинити

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

довершувати

докінчувати

викінчувати (г.)

доводити до кінця

завершувати

закінчувати

кінчати

Словник синонімів Караванського

довершувати

кінчати

ви-

докінчувати

закінчувати

ід. ставити крапку <хрест>

Словник синонімів Караванського

довершувати остаточно

обробляти

викінчувати

удосконалювати

Словник синонімів Караванського

довершувати добро

творити

вершити

доконувати

коїти (неґ.)

робити

чинити (діла)

Словник синонімів Караванського