ЇХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ї́хати
псл. jaxati (префіксальна звукова форма -ěxati) ‹*jasati, похідне від *jěti «їхати» з суфіксальними -s- в інфінітиві і -d- в формах теп. ч. (як i-ti «іти» – i-d-ǫ «іду»);
споріднене з лит. jóti «їхати», лтс. jât, «їхати верхи», дінд. yā́ti «їде, йде», yā́naḥ «шлях», ав. yāiti «їде, йде», свн. jân «безперервний ряд, лінія»;
іє. *i̯ā- «іти, їхати» є похідним від *еі- «іти»;
варіанти з ja- : jě- на початку слова (jachati : jěchati), очевидно, пояснюються змішуванням безпрефіксної і префіксальних форм подібно до jasti : sъn-ěsti (Мейе ОЯ 96; Pedersen KZ 38, 312);
р. е́хать, бр. е́хаць, др. ѣхати, п. jechać, ст. [jachać], ч. jeti, jechati, [jachati], ст. jěti, слц. jachať, вл. jěć, jěchać, нл. jěś, jěchaś, болг. я́хам, схв. јȁхати, [jȃти], слн. jáhati, стсл. аχати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їду
їхави́ця
«їзда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| yāiti «їде, йде» | авестійська |
| е́хаць | білоруська |
| я́хам | болгарська |
| jěć | верхньолужицька |
| jěchać | верхньолужицька |
| yā́ti «їде, йде» | давньоіндійська |
| yā́naḥ «шлях» | давньоіндійська |
| ѣхати | давньоруська |
| *i̯ā- «іти, їхати» | індоєвропейська |
| *еі- «іти» | індоєвропейська |
| jât | латиська |
| jóti «їхати» | литовська |
| jěś | нижньолужицька |
| jěchaś | нижньолужицька |
| jechać | польська |
| jachać | польська |
| jaxati (префіксальна звукова форма -ěxati) | праслов’янська |
| *jěti «їхати» | праслов’янська |
| *jasati | праслов’янська |
| jachati (jachati : jěchati) | праслов’янська |
| jěchati | праслов’янська |
| jasti | праслов’янська |
| sъn-ěsti | праслов’янська |
| јȁхати | сербохорватська |
| jȃти | сербохорватська |
| jân «безперервний ряд, лінія» | середньоверхньнімецька |
| jachať | словацька |
| jáhati | словенська |
| аχати | старослов’янська |
| jeti | чеська |
| jechati | чеська |
| jachati | чеська |
| jěti | чеська |
| е́хать | ? |
іти́
псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;
р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вийстє
«хід угору; подорож»
ви́йстя
«вихід»
за́йда
зайде́й
за́йдений
«зайшлий»
зайде́нний
«сердитий, запальний»
зайде́я
ити́
іду́
ійти́
істи́
ісьти́
іти́ся
йду
йти
йти́ся
обійти́
«доглянути; забезпечити необхідним»
обійти́ся
прийде́шнє
прийде́шній
прийді́шний
прийдя́чка
«приблуда»
про́йда
пройде́шній
пройдо́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aēiti «іде» | авестійська |
| іці́ | білоруська |
| ісці́ | білоруська |
| іду́ | білоруська |
| и́да | болгарська |
| hić (j)du | верхньолужицька |
| (j)du | верхньолужицька |
| du | верхньолужицька |
| iddja «йшов» | готська |
| ει˜σι «піде» | грецька |
| ἵμεν «підемо» | грецька |
| éti «тс.» | давньоіндійська |
| imáh «ідемо» | давньоіндійська |
| ити́ | давньоруська |
| it «тс.» (īre «йти») | латинська |
| īre | латинська |
| iêt «тс.» | латиська |
| eĩti «іти» | литовська |
| иде | македонська |
| ait | полабська |
| áidǫ | полабська |
| iść | польська |
| idę | польська |
| (j)ić | польська |
| (j)ici | польська |
| (j)iti | праслов’янська |
| *ei-tei | праслов’янська |
| *jьdǫ | праслов’янська |
| *ĭd- | праслов’янська |
| jadǫ | праслов’янська |
| jati | праслов’янська |
| jaxati | праслов’янська |
| bǫdǫ | праслов’янська |
| byti | праслов’янська |
| ēit «іде» | прусська |
| идти́ | російська |
| идти́ | російська |
| итти́ | російська |
| иду́ | російська |
| ùсти | сербохорватська |
| ùти | сербохорватська |
| ùћu | сербохорватська |
| ísť | словацька |
| idem | словацька |
| інti | словенська |
| ídem | словенська |
| ити | старослов’янська |
| идж | старослов’янська |
| yäš «іде» | тохарська А |
| ymäs «ідемо» | тохарська В |
| ї́ду | українська |
| ї́хати | українська |
| бу́ду | українська |
| бу́ти | українська |
| істи́ | українська |
| *ід-ти | українська |
| иду́ | українська |
| jíti | чеська |
| jdu | чеська |
| üдēм | ? |
їд «отрута»
псл. *(j)ědъ‹ *(j)ēdъ пов’язане з (j)ěsti, (j)emь;
початкове ï, відповідне до я- в р. бр. яд, не зовсім ясне;
воно може бути результатом діалектного звуження ja ›ji у давнішій звуковій формі [яд] (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба);
але можливо, що в даному разі зберігається рефлексація давнього jě без зміни в ja, так само, як у дієслові ї́сти, їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
їдови́тий
«отруйний»
їдь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яд | білоруська |
| jěd | верхньолужицька |
| ѣдъ | давньоруська |
| jěd | нижньолужицька |
| *(j)ědъ (j)ěsti | праслов’янська |
| *(j)ēdъ | праслов’янська |
| яд | російська |
| ëg | російська |
| jȇd | сербохорватська |
| ѣдъ | старослов’янська |
| ѥдь | старослов’янська |
| ѥдъ | старослов’янська |
| яд (пор. [чіс] час, [жі́ба] жа́ба) | українська |
| чіс | українська |
| жі́ба | українська |
| ї́сти | українська |
| їм (пор. р. [ëg] «отрута», др. ѣдъ, ч. jed, ст. jěd, вл. нл. jěd, схв. jȇd, стсл. ѣдъ, ѥдк, ѥдъ, «тс.») | українська |
| jed | чеська |
| jěd | чеська |
яд «отрута»
псл. (j)ědъ/ědъ, яке або пов’язане з ěsti, ěmь «їсти, їм», продовжуючи попереднє *ēd- (отруту давали з їжею) (Mikl. EW 98; Brückner 196; Младенов 701), або є складним іменниковим утворенням з префікса *ē- «до-» і кореня *dō- «давати» (те, що додавали до їжі, питва) (Kořínek LF 57, 8–9, ZfSlPh 13, 416);
менш вірогідні інші пов’язання: з іє. *aidh- «палити» (наявним у гр. αĩϑος «спека; вогонь», дінд. édha- «дрова» і под.) (Schuster-Šewc 450–451; Pokornу 774) або з *оid- «набрякати» (гр. οĩδος «пухлина», двн. eiӡ «нарив», дісл. eitr «отрута; гнів», двн. eitar «гній») (Bern. I 271–272; Sławski I 484; Machek ESJČ 219);
р. бр. яд «отрута», др. ядъ «тс.», ѣдъ «їжа, пожива; яд, отрута», п. jad «отрута», ч. jed, ст. jěd «тс.», слц. jеd «отрута; обурення, злість», вл. jěd «отрута», нл. [jědowaty] «отруйний; клятий», болг. яд «сум, страждання; гнів, злість; (заст.) отрута», м. jaд «тс.», схв. jа̏д «отрута; гнів, злість», слн. jád «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
їд
«тс.»
їдови́тий
«отруйний»
їдь
«тс.; сварка»
ядови́тий
«тс.»
яду́чий
«їдкий, задушливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яд «отрута» | білоруська |
| яд «сум, страждання; гнів, злість; (заст.) отрута» | болгарська |
| jěd «отрута» | верхньолужицька |
| αĩϑος | грецька |
| οĩδος | грецька |
| eiӡ | давньоверхньонімецька |
| eitar | давньоверхньонімецька |
| édha- | давньоіндійська |
| eitr | давньоісландська |
| ядъ «тс.» | давньоруська |
| ѣдъ «їжа, пожива; яд, отрута» | давньоруська |
| *aidh- «палити» (наявним у гр. αĩϑος «спека; вогонь», дінд. édha- «дрова» і под.) | індоєвропейська |
| *оid- «набрякати» (гр. οĩδος «пухлина», двн. eiӡ «нарив», дісл. eitr «отрута; гнів», двн. eitar «гній») | індоєвропейська |
| jaд «тс.» | македонська |
| jědowaty «отруйний; клятий» | нижньолужицька |
| jad «отрута» | польська |
| (j)ědъ/ědъ | праслов’янська |
| *ēd- (отруту давали з їжею)(Mikl. EW 98; Brückner 196; Младенов 701) | праслов’янська |
| *ē- «до-» | праслов’янська |
| *dō- «давати» (те, що додавали до їжі, питва) | праслов’янська |
| ěmь «їсти, їм» | праслов’янська |
| ěsti | праслов’янська |
| яд «отрута» | російська |
| jа̏д «отрута; гнів, злість» | сербохорватська |
| jеd «отрута; обурення, злість» | словацька |
| jád «тс.» | словенська |
| jed | чеська |
| jěd «тс.» | ? |
Януа́рій
утворене на основі лат. Januārius «січень», прикметника від Jānus, (букв.) «належний Янусові, дотичний Януса», староітальського бога сонячного коловороту, ім’я якого є персоніфікованою назвою арки воріт iānus «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також iānua (жін. р.) «двері»), яке споріднене з дінд. уā́nаḥ «шлях», дірл. āth «брід», укр. ї́ду;
р. Януа́рий, (розм.) Янва́рий, Янва́рь, ст. Иануарий, бр. Януа́р, Януа́рый, п. January, ч. Januarius, слц. Januárius, болг. Януа́р, Януа́ри, Януа́рий, м. jануари «січень», jанар, jануар «тс.», схв. Jану̀āриje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іаннуа́рій
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Януа́р | білоруська |
| Януа́рый | білоруська |
| Януа́р | болгарська |
| Януа́ри | болгарська |
| Януа́рий | болгарська |
| уā́nаḥ «шлях» | давньоіндійська |
| āth «брід» | давньоірландська |
| Januārius «січень» | латинська |
| iānus «прохід із склепінням; ворота з аркою» (пор. також iānua (жін. р.) | латинська |
| Jānus | латинська |
| iānua | латинська |
| jануари «січень» | македонська |
| jанар | македонська |
| jануар «тс.» | македонська |
| January | польська |
| Януа́рий (розм.) | російська |
| Янва́рь | російська |
| Иануарий (ст.) | російська |
| Янва́рий | російська |
| Jану̀āриje | сербохорватська |
| Januárius | словацька |
| ї́ду | українська |
| Januarius | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України