ІМЕННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ім'я́
m – споріднене з прус. emmens, род. в. emnes, алб. emεn (‹*enmen), ірл. аіnm, з іншим вокалізмом гот. namō, двн. namo, нвн. Name, лат. nomen, дінд. nma, гр. ὄνομα, вірм. anum, хет. lāman, тох. А ñom, В ñem «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *јьmǫ (укр. я́ти), реконструюючи термін родового ладу *jьm-men «умовний (прийнятий) знак» (Šuman AfSlPh ЗО, 302);
О. М. Трубачов виводить від прийменникових коренів *anō «вгору», *en «в, всередині» як «накладене, вкладене» (ЭССЯ 8, 227–228);
р. и́мя, бр. ім՝я́, др. имя, п. imię, miano, ст. jimię, ч. jméno, ст. jmě, jmene, слц. meno, вл. mjeno, нл. mě, mjenjo, mjeno, ст. jimjë, полаб. aimą, (ernǫ), болг. м. и́ме, схв. ȕмē, слн. imé, стсл. ИМѦ, ИМЕНЕ псл. *jьm (*jьmene) ‹*ьnmen, що зводиться до іє. *-rnen-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
име́нник
«тс.»
и́менник
«тезка»
и́менно
імени́ни
імени́нник
імени́тий
іменни́й
іме́нник
іменнико́вий
і́менно
іме́ння
іме́но
імено́ваний
іменува́ти
імня́
йме́ння
м'я
мени́ни
мени́нник
менник
ме́ння
мення́ти
менува́ти
мини́ни
ми́но
мня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| emεn | албанська |
| *enmen | албанська |
| emεn | албанська |
| *enmen | албанська |
| ім՝я́ | білоруська |
| и́ме | болгарська |
| mjeno | верхньолужицька |
| anum | вірменська |
| anum | вірменська |
| namō | готська |
| namō | готська |
| ὄνομα | грецька |
| ὄνομα | грецька |
| namo | давньоверхньонімецька |
| namo | давньоверхньонімецька |
| nā́ma | давньоіндійська |
| nā́ma | давньоіндійська |
| имя | давньоруська |
| *-rnen- | індоєвропейська |
| аіnm | ірландська |
| аіnm | ірландська |
| nomen | латинська |
| nomen | латинська |
| и́ме | македонська |
| mě | нижньолужицька |
| mjenjo | нижньолужицька |
| mjeno | нижньолужицька |
| jimjë | нижньолужицька |
| Name | нововерхньонімецька |
| Name | нововерхньонімецька |
| i̯aimą ($e$rnǫ) | полабська |
| imię | польська |
| miano | польська |
| jimię | польська |
| *jęti | праслов’янська |
| *јьmǫ | праслов’янська |
| *jьm-men | праслов’янська |
| *anō | праслов’янська |
| *en | праслов’янська |
| jьm | праслов’янська |
| *jьmene | праслов’янська |
| *ьnmen | праслов’янська |
| jьm | праслов’янська |
| *jьmene | праслов’янська |
| *ьnmen | праслов’янська |
| emmens | прусська |
| emnes род. в. | прусська |
| emmens | прусська |
| emnes род. в. | прусська |
| и́мя | російська |
| ȕмē | сербохорватська |
| meno | словацька |
| imé | словенська |
| имѦ (*jьmene) | старослов’янська |
| имене | старослов’янська |
| имене | старослов’янська |
| ñom | тохарська А |
| ñom | тохарська А |
| ñem | тохарська В |
| ñem | тохарська В |
| я́ти | українська |
| lāman | хетська |
| lāman | хетська |
| jméno | чеська |
| jmě | чеська |
| jmene | чеська |
| i̯ei̯rnǫ | ? |
| i̯ei̯rnǫ | ? |
гала́світа «світ за очі»
результат злиття прислівникової форми [гала́], очевидно, утвореної за зразком псл. *kroma, *proča,*prama,*pręma,*protiva, *paka, *osoba, *mala, *mъnoga i под. від псл. *galъ «кінець», спорідненого з лит. gãlas, лтс. gals «тс.», прус. gallan «смерть», а також лит. gélt «колоти», лтс. dzelt «тс.», псл. žalь, укр. жаль, з формою род. в. іменника світ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́йсвіта
«тс.»
галасві́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gals «тс.» | латиська |
| dzelt «тс.» | латиська |
| gãlas | литовська |
| gélt «колоти» | литовська |
| *kroma | праслов’янська |
| *galъ «кінець» | праслов’янська |
| žalь | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жаль | українська |
| гала́ | ? |
| *proča | ? |
| *prama | ? |
| *pręma | ? |
| *protiva | ? |
| *paka | ? |
| *osoba | ? |
| *mala | ? |
| *mъnoga | ? |
| від | ? |
| іменника | ? |
| іменника | ? |
д-го́рі «угору, догори»
результат злиття прийменника [д] і форми дав. в. одн. іменника гора;
результат злиття прийменника [д] і форми дав. в. одн. іменника гора;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| д | ? |
| іменника | ? |
| іменника | ? |
| іменника | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України