ІМЕННИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ІМЕННИ́К а́, ч.

У ювелірній справі спеціальний знак, тавро (у 1 знач.), що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. Приклади

Відбиток іменника на виробах із дорогоцінних металів має бути рельєфним та чітким, із відтворенням форми іменника та всіх інформаційних знаків. (з наук. літ.)
Виготовлювач виробів повинен забезпечувати надійні умови зберігання іменників та їхню захищеність від несанкціонованого використання. (з наук.-попул. літ.)

Сукупність особових імен людей у даній мові; антропонімікон. Приклади

Національний іменник має широкий набір скорочених та розмовних варіантів особових імен, наприклад: Петрик і Петрусь, Михайлик і Мишко, Марійка і Марічка та ін.. (з наук. літ.)

Самостійна відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку і т. ін. Приклади

Абстрактні іменники (читання, простота, сум, виховання) не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища, властивості, які не можна сприйняти органами чуття. (з наук.-попул. літ.)
Закінчення родового відмінка іменника фіксують майже всі словники, тому в разі потреби необхідно до них звертатися. (з навч. літ.)
Літературна стійкість твору не зміниться од того, чи буде в іменниках на кінці я або є. (М. Коцюбинський)
П'ятеро хоробрих – я серед них – по черзі тягнули білети. Мені попався одинадцятий, де про не- з дієсловами і без та іменник як частину мови. (Любко Дереш)