ЯКЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з церковнослов’янської мови: цсл. Иоакимъ «Яким» через гр. Ἰωαϰίμ походить від гебр. І̯ĕhōi̯āqīm (›І̯ōi̯āqīm) «тс.», (букв.) «Ягве воздвигає (підносить)»;

р. Иаки́м, (розм.) Аки́м, (прост.) Еки́м, Яки́м, (ст.) Иоаки́м, бр. Акі́м, (розм.) Які́м, п. слц. Joachim, ч. Jáchym, нл. Jochum, болг. Йоаки́м, (розм.) Яки́м, м. Jоàким, схв. Joàким, слн. Joahim, стсл. Иоакимъ;

очевидно, з давнішого ѵěžь «знавець (законів)» (пор. др. вѣжь «знавець», 1400), утвореного від дієслова věděti «знати»;

Піскунов подає форму множини вожі, яка може свідчити про вплив дієслова вози́ти і терміна во́зний.֊ Див. ще ві́дати;

назва була перенесена на повстанців, озброєних дрючками;

тлумачення укр. дейне́к як складного слова, що виникло із словосполучення де́ не яки́й (М. Костомаров, Гетманство Выговского, т. II, 72, за ним SW I 435), невірне;

тлумачення укр. дейне́к як складного слова, що виникло із словосполучення де́ не яки́й (М. Костомаров, Гетманство Выговского, т. II, 72, за ним SW I 435), невірне;

тур. değnek «палка; удар палкою» походить від перс. дегäнäк «товста палиця, дрючок»;

запозичення з турецької мови;

п. dejnek «козак», dejnak «тс.» (з укр.), болг. дегенек «палка; удар палкою», схв. (заст.) дегèнек «удар палкою»;

результат ускладнення неозначеного в минулому займенника який часткою не- із семантикою неозначеності (як і в [не́коли] «іноді»);

бр. не́йкі, п. niejaki, ч. nějaký, слц. nejaký;

складне утворення, що виникло з основ [и́ний] «інший» та як (яки́й) за аналогією до іна́к (іна́кий, іна́кше);

займенникова форма, утворена, очевидно, на основі слів яки́й (або кий,– пор. кий біс) і (с)кі́льки, близька за характером до здрібнілопестливих утворень дитячої мови;

праслов’янська форма типу ako, відбита частиною слов’янських мов з початковим а-, очевидно, продовжує займенник із вказівним займенниковим коренем ’-, виражений пізніш утраченим ларингальним приголосним;

пояснення початкового j- в jako як протетичного, а не кореневого (Bern. I 26; Meillet MSL 19, 286) неприйнятне;

оскільки функцію питального початково виконував займенниковий корінь *k- (укр. кий «який», х-то ‹ къ-то), питальне значення прислівника слід вважати вторинним;

другий компонент (морфему) цих займенникових форм становить суфікс *-ak(o) (пор.: лат. fer-ōx «відважний; дикий», atr-ōx «суворий», гр. οἰ˜νοѱ «кольору вина»), у якому вбачають (Niedermann IF 10, 223–224) здеградований до функції суфікса первісний другий член складних слів зі значенням «обличчя, око», споріднений з псл. oko, укр. о́ко;

споріднене з лит. jóks (jõks) «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто»;

псл. jako, початковий компонент якого j- зводиться до індоєвропейського відносного займенникового кореня i̯-;

(спол.) (порівняльний);

р. [як] «як», бр. як, др. яко (присл., спол.) «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч», п. jak «як», jako «хто, що, у якій функції», ст. jako «як», ч. jak «як, яким чином», jako «як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов», ст. jako, jake, jak «як (в усіх функціях)», ст. ako, ak «як, хоч», слц. [jak], ako «як; ніж», ak «якщо», вл. jako «коли; як (хто, що); як тільки», [hako] «тс.», нл. [jak] «як», ст. jako «тс.», ako, ak «як; що, який; коли (в мин. часі)», болг. ако́ «якщо; (розм.) хоч», м. ако «якщо; хоч», схв. jа̏ком (присл.) «ледве; щойно; тільки тепер», (заст.) jàко «тепер, нині», слн. áko «якщо», стсл. ако, ако «як; що», акъ «який», акъ «тс.»;

запозичення з російської мови;

р. части́к «тс.», первісне значення якого «сітка з дрібними, густо розташованими (частими) вічками», походить від ча́стый «частий, густий», що перенесено на дрібнішу рибу, яку можна вловити тільки в сітку з подібними дрібними вічками;