ЩО — ЕТИМОЛОГІЯ

сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *čьso, *česo (род. в. одн. займенника *čьto), що лежить в основі п. со (‹ czso), ч. co (‹ čso), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сü;

укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто;

утворилося поєднанням займенника *čь «що», збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником to, с. р. від *tъ, укр. той;

псл. čьto;

р. что (фонет. што), [штё, ште, шта, що, щё], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. czso (займ.), [со] (спол.), ч. со, ст. čso (займ.), слц. čо, [(сх.) со], вл. što «щo», нл. со, полаб. cü (‹ *čьso) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што̏ (займ., спол.), стсл. чьтî «що» (займ.);

бр. наво́шта «навіщо»;

не зовсім ясне;

можливо, результат злиття займенника що (чьто) з прийменником въ (›во›ві);

р. [вочто] ([за вочто, на во́что]);

псл. čemu, форма дав. в. одн. питального займенника čь ( іє. *ku̯i-d), укр. що, [што] ( čь-to), що набула питально-прислівникової функції;

бр. чаму́, п. сzemu, [сzem], ч. ст. čemu, слц. [čom(u)], схв. čèmu, слн. čemú «тс.»;

результат злиття слів гаразд і що (див.);

можливий також вплив умовного сполучника якби́;

складне утворення із вживаних в умовній сполучниковій функції прислівника як та займенника що;

за основу утворення могли стати умовні конструкції типу як що́ станеться, то…;

утворення, що походить від р. что (фонетично што) «що», етимологічно пов’язаного з українським літературним що (див.);

утворення, що виникло із займенника (сполучника) що внаслідок контамінації двох конструкцій – що ве́чір і ко́жного ве́чора, можливо, також через проміжну конструкцію, що ко́жного ве́чора, яка згодом зазнала семантичної конденсації;

р. [что] (что день «щодня, щоденно»), бр. што- (штого́д «щороку», штодзе́нь «щодня» і под.), п. со (со godzina «щогодини», co dzień «щодня», co rok «щороку»), ч. (заст.) со- (coroční «щорічний», cotydenní «щотижневий»), слц. čо(-) (čоchvíl’a «постійно, щохвилини», čoraz «щоразу», čo rok «щороку», čo deň «щодня»);

складний прийменник, утворений унаслідок поєднання сполучника що з прийменником до (можливо, шляхом скорочення конструкції типу що стосується до…);

не виключено також, що український складний прийменник що́до виник як калька польського прийменникового словосполучення co do;

п. co do (wiadomej ci sprawy) «щодо (відомої тобі справи)», ч. čo do «щодо», слц. čо do «тс.»;

складне утворення із займенника що і дієслівної форми мо́га, що продовжує давньоруський активний дієприкметник мога від дієслова мочи, укр. могти́;

форма займенника čьto замість давнішої форми či з’явилася під впливом орудного відмінка на -mь інших типів відмінювання;

псл. čimь;

р. чем, ст. чѣм, бр. чым, др. чимь, п. czym, ч. слц. čím, вл. (z)čim, нл. (z)cym, схв. чи́ме/чи̑м, слн. (s)čím, стсл. чимь;

утворене від чим¹ унаслідок нейтралізації питального значення шляхом дальшого семантичного розвитку;

р. чем, бр. чым «тс.», слц. čim (порівняльне, співвідносне з tým), вл. čim «тс.» (співвідносне з ćim), слн. čím «тс.» (співвідносне з tem);

утворене від чим¹ унаслідок нейтралізації питального значення шляхом дальшого семантичного розвитку;

через порівняльну функцію як проміжну набрав часового відтінку;

ч. [čím], слц. (заст.) čím «тс.», схв. чи̑м «як тільки», слн. čím «тс.»;